Відмінності ЕГДС і ФГДС

 

Захворювання шлунково-кишкового тракту завжди схожі симптоматикою, тому іноді єдиний спосіб поставити достовірний діагноз захворювання цих органів – провести дослідження їх слизової оболонки. Інформативними при цьому є методи ЕГДС і ФГДС. Вони схожі, але є у них і характерні відмінності.

Що таке ФГДС і ЕГДС? Перша абревіатура розшифровується як фіброгастродуоденоскопія, а ЕГДС – це езофагогастродуоденоскопія.

Опис досліджень

Чим відрізняються перераховані вище дослідження? Основною характерною відмінністю є обсяг досліджених органів. А саме, при ФГДС оглядаються шлунок і дванадцятипала кишка, а при ЕГДС можна оцінити ще й стан слизової оболонки стравоходу. Про це говорять назви цих досліджень. Слово «фіброгастродуоденоскопія» складене з декількох частин, які в перекладі з латині означають:

• Фібра – це назва гнучкого зонда фиброскоп;
• Гастро – шлунок;
• Дуодено – це дванадцятипала кишка;
• Мікроскопія – огляд з можливістю візуальної оцінки слизової оболонки.

Езофагогастродуоденоскопія також складена з кількох частин. А саме, додана частина «езофаго», яка означає стравохід, а далі все незмінно.

Обидва цих методу пацієнти називають просто гастроскопія.

При проведенні обох цих досліджень гастроскопа вводиться через порожнину рота. Далі він потрапляє в стравохід і т. д. Пацієнт ковтає трубку і ендоскопіст починає дослідження. Так як на кінці трубки знаходиться мікроскопічна відеокамера і джерело світла.

Найнеприємнішим для пацієнта моментом є саме заковтування гастроскопа, далі вже ендоскопіст може самостійно регулювати глибину входження зонда. Для того, щоб зменшити неприємні відчуття пацієнту пропонують прополоскати або збризнути горло спеціальною речовиною-анестетиком. Його дія триває 15 хвилин. Цього більш чим достатньо при діагностичному огляді. Якщо ж буде потрібно проведення будь-яких маніпуляцій хірургічного характеру, то час процедури збільшується до 30 хвилин.

Свідчення

ЕГДС здатна виявити ряд патологій верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. А також, по ходу процедури можуть проводиться і хірургічні втручання на стравоході, в порожнині шлунка і дванадцятипалої кишки.

ЕГДС відрізняється від ФГДС тим, що вчасно цієї процедури можна діагностувати онкологічні поразки, варикозне розширення вен стравоходу і його стеноз. Лікар при цьому оцінює зміну його слизової оболонки. Якщо вона набрякла й помітна гіперемія, то це свідчить про поверхневе езофагіті. Атрофічний езофагіт проявляє інші зміни – слизова занадто стоншена і має блідий відтінок.

ЕГДС відрізняється від ФГДС, тим що можна діагностувати наявність дивертикул, тобто випинанні стінок стравоходу. Дана процедура допоможе відрізнити ці ростуть у просвіт освіти від онкології.

При ЕФГДС можна ще наносити лікарські препарати при опіках слизової оболонки стравоходу. Патології шлунка і дванадцятипалої кишки можна розглянути і при ФГДС. Серед них гастрит, виразкова хвороба, кровотеча шлункової локалізації і т. д.

При ФГДС і при ЕГДС можна детально розглянути шлунок. З допомогою гастроскопа можна визначити ділянки, де слизова оболонка стоншена, а при легкому натисканні на них може спостерігатися кровоточивість. Це може означати наявність пухлини. Пухлина, яка росте в просвіт шлунка буде видно візуально.

ФГС визначає якість вмісту шлунка. При цьому діагностується дуоденогастральний рефлюкс, тобто стан, при якому жовч захльостує в шлунок. А також ендоскопіст може побачити там кров.

При огляді шлунка оцінюється перистальтика шлунка, а саме її хвилі і їх напрям. Ще важливо оцінити стан пілоричного сфінктера. В нормі він закритий, а якщо ж він відкритий, то це свідчить про пухлинному процесі в його області.

Дванадцятипалу кишку можна оглянути і з допомогою ФГДС і ЕГДС. При цьому оцінюється стан слизової в області цибулинного і залуковичного простору. Візуально будуть видні виразки, ерозії, потовщення і набряклість слизової оболонки.

При обох процедурах проводять лікувальні втручання. А саме, для зупинки кровотечі за допомогою гастроскопа налагоджуються кліпси або лігатури, тампонади. Також проводять:

• Біопсію, тобто забір матеріалу для гістологічного дослідження.
• Видалення поліпів.
• Розширюють ділянка стравоходу, який вражений стенозом – ця процедура називається бужування.
• Забір матеріалу для дослідження на хеликобактерию.
• Нанесення лікарського препарату на патологічний ділянку. Наприклад, проведення хімічної коагуляції судини. У випадку з ЕГДС це можна зробити в стравоході.

Важливо, що при ФГДС і ЕГДС можна побачити і діагностувати наявність доброякісних і злоякісних новоутворень.

Слід зазначити, що ЕГДС проводиться у разі частої печії, відрижки і утрудненого процесу ковтання, а також при больових відчуттях в області стравоходу. Додатково ЕГДС, як і ФГДС призначають при наявності больового синдрому в області шлунка і черевної порожнини, при частих нападах нудоти і блювоти.

Підготовка до процедур

У чому різниця при підготовці до даних досліджень? Підготовка для проведення ЕГДС, а також ФГДС однакова, тут ніяких розбіжностей немає. Це обумовлено тим, що проходять ці дослідження за однією схемою. Тому пацієнт повинен дотримуватися спеціальної дієти протягом 2-3 днів. Головними правилами при цьому є вживання рідкої або ж добре подрібненої їжі, також продукти повинні бути легкозасвоюваними. Виключаються жирні і смажені страви. Всі рекомендації з цього приводу дає лікар, який направляє на цю діагностику.

Іноді пацієнтам призначають прийом препаратів, які сприяють прискореному перетравленню їжі, так як шлунок повинен бути порожнім. В іншому випадку, протягом всієї процедури буде можливий блювотний рефлекс з виділенням блювоти.

Протипоказання

ЕГДС, а також ФГДС, відмінностей за списком протипоказань не мають. Протипоказання:

• Рясні кровотечі шлункової локалізації.
• При гіпертонічному кризі також не проводять дані дослідження.
• Серцево-судинні ускладнення у вигляді інсульту, інфаркту, аневризми і т. д.
• Ускладнена бронхіальна астма.
• Гемофілія.
• Стан шоку, коми.

Умовним протипоказанням є психічні розлади, неврози і психози. Зазвичай таким пацієнтам призначають ФГДС або ЕГДС під наркозом.