Залозисто-кістозна мастопатія молочної залози — що це?

 

При залозисто-кістозної мастопатії в тканини грудей виявляються порожнини, які наповнені жовтуватою рідиною. Така форма захворювання зустрічається рідше, чим залозисто-фіброзна, але в деяких випадках може поєднуватися з нею.

Причини і чинники ризику виникнення мастопатії

Точні причини і механізм прояви мастопатії поки не встановлені, проте відомо, що одну з основних ролей в появі кіст і фібром грає гормональний дисбаланс, а саме надлишок естрогенів і пролактину.

До факторів ризику кістозної мастопатії мамології відносять:

• запальні процеси і пухлини репродуктивної системи (в особливості яєчників);
• багаторазові аборти або мимовільні викидні;
• недолік гормонів щитовидної залози, пов’язаний з гострим дефіцитом йоду в їжі і воді або з порушеннями роботи гіпофіза або самої тиреоїдної тканини;
• спадкова схильність до появи ущільнень у молочній залозі;
• відсутність годування після пологів;
• раннє статеве дозрівання, пізніше настання менопаузи;
• тривалий прийом комбінованих оральних контрацептивів;
• деякі захворювання печінки і нирок (наприклад, ниркова недостатність і цироз печінки);
• травми грудей (у т. ч. мікропошкодження від жорстких металевих вставок в бюстгальтері);
• стрес, нервові і психічні розлади (неврози, депресії).

Кореляцію з частотою прояви мастопатії також показує надмірна повнота пацієнтки: зайва вага може здавлювати молочну залозу і провокувати в ній застійні явища і мікротравми. Існує припущення, що при відсутності доношеній вагітності і годування до 30 років ймовірність розвитку кіст і фібром в залізистої тканини грудей підвищується, проте ряд досліджень спростовує цю взаємозв’язок.

Основна частина факторів ризику (стреси, гіпотиреоз, травми молочних залоз, ураження печінки і нирок) пов’язана саме з надмірною виробленням гормону, який відповідає за лактацію і регуляцію циклу під час грудного вигодовування – пролактину.

Однак підвищена кількість естрогену, що виникає при тривалому або безконтрольному прийомі КОК, пухлинах яєчників і гормональний сплеск, що супроводжує аборти і викидні, також підвищує шанси прояви дифузної мастопатії.

У зоні ризику можуть перебувати навіть діти з зазначеними ендокринними і органними патологіями.

Симптоми хвороби

Залозиста мастопатія не проходить безсимптомно. Навіть просте самообстеження дозволяє визначити наявність ущільнення. На більш пізніх стадіях розвитку захворювання з’являються і більш неприємні ознаки – біль, виділення та ін

Основні симптоми залозисто-кістозної і залозисто фіброзної мастопатії:

• підвищена чутливість грудей (є раннім симптомом захворювання);
• тягнучі і тиснуть болі в одній або обох молочних залозах;
• виділення із сосків (вони можуть бути прозорими, білими, жовтуватими або навіть з домішкою крові);
• збільшення пахвових і грудних лімфатичних вузлів;
• хворобливість грудей при пальпації, наявність дрібних або великих ущільнень в тканині залози.

Больові відчуття посилюються до другої фази менструального циклу.

Якщо мастопатія є вторинним захворюванням, то в першу чергу проявляється симптоматика основного порушення – хвороби яєчників, щитовидної залози або інших внутрішніх органів.

Діагностика кістозної мастопатії

Встановити точний діагноз, порекомендувати додаткові дослідження і призначити курс лікування може тільки лікар-мамолог.

Діагностика залозистої мастопатії включає кілька обов’язкових досліджень, до яких належать:

• огляд і пальпація молочних залоз;
• мамографія (в двох проекціях);
• УЗД ураженої залози і органів малого тазу;
• аналізи крові на рівень концентрації пролактину, тиротропіну (ТТГ) і естрогену;
• цитологічне дослідження виділюваної рідини.

Завдяки самодіагностики (пальпації молочних залоз у домашніх умовах) пацієнтка може самостійно виявити наявність ущільнень. Мамолог проводить кілька більш ретельне обстеження, визначаючи ступінь рухливості утворень і їх спаяність з оточуючими тканинами. Особлива увага приділяється сосків: виділяється рідина береться на цитологічний аналіз, який дозволяє виключити запальний процес, а сама поверхня досліджується на предмет наявності зернистих і дольчатих структур, які можуть сигналізувати про онкологи.

При огляді фахівець звертає увагу не тільки на залозисту тканину і соски, але і на оточуючі її лімфовузли: якщо вони збільшені, а підвищена чутливість грудей, мамолог рекомендує пройти ультразвукову діагностику і мамографію (рентгенологічне дослідження молочних залоз).

Мамографія та ультразвукове дослідження залоз – найбільш доступні і одночасно інформативні методи діагностики, які дозволяють уточнити розміри і локалізацію ущільнень.

Аналіз крові на вміст ТТГ, пролактину і естрогену дає інформацію про стан гормонального фону і може допомогти в діагностиці патологій щитовидної залози, яєчників і гіпофіза. У багатьох лабораторіях ці аналізи об’єднують у загальну панель «Жіноче гормональне здоров’я».

Після проведення цих досліджень мамолог може порекомендувати звернутися до ендокринолога або гінеколога для корекції гормонального фону і лікування первинного або супутнього захворювання. Наприклад, при надлишку естрогенів у пацієнтки може спостерігатися не тільки мастопатія, але і пухлини матки і яєчників, порушення менструального циклу та інші патології.

Якщо фахівець сумнівається в діагнозі і підозрює більш серйозну патологію, чим кістозна мастопатія, то він може призначити біопсію залозистої тканини.

Лікування мастопатії

Лікування залозистої мастопатії молочної залози у більшості випадків медикаментозне. Пацієнткам з початковими стадіями захворювання можуть призначатися фітопрепарати і фізіопроцедури з метою зменшення прояву симптомів.

При гормональному дисбалансі (наприклад, нестачі прогестерону при високому вмісті естрогену) застосовується коригуюча і замісна терапія. У деяких випадках при мастопатії застосовують препарати тестостерону: особливо ефективні вони в тому випадку, якщо першопричиною захворювання є фолікулярні кісти яєчників.

Для зменшення больових відчуттів мамолог може призначити електрофорез з новокаїном і йодидом калію або прийом знеболюючих препаратів.

Хірургічне втручання застосовується порівняно рідко, при резистентній до медикаментозного лікування кістозної або кістозно-фіброзною мастопатії. В інших випадках лікарі вважають за краще не вдаватися до операції, т. к. захворювання відрізняється високим ризиком рецидиву.

При виборі курсу лікування від мастопатії обов’язково враховується:

• стадія захворювання;
• гормональний фон пацієнтки та її вік;
• стан ШЛУНКОВО-кишкового тракту, печінки, нирок, щитовидної залози та наднирників;

реакція організму на консервативну терапію.