Пункція щитовидної залози: наслідки, як беруть, результати дослідження
Діагностика захворювань щитовидної залози в даний час не представляє особливої складності. Широко використовуються такі методи, як пункція щитовидної залози, ультразвукове дослідження органу, лабораторне визначення рівнів синтезованих залозою гормонів. Всі вони застосовуються для виявлення патології органу і не вимагають порушення цілісності залози або її клітин, за винятком біопсії. Що це за методика, які показання і протипоказання до її проведення, що вона може виявити, і як вона проводиться? Однак спочатку слід розібратися, що являє собою щитовидна залоза.
Анатомія органу
Щитовидна залоза — непарний орган, розташований в передньому середостінні (топографічний орієнтир, який використовується в хірургії), тобто залоза розташовується на передній поверхні шиї.
В її будові виділяють 2 півкулі або 2 частки, а також розташований між ними черв’як, який визначається деякими анатомами як 3 частка щитовидної залози.
Сама заліза міститься в щільну капсулу, яка виконує обмежуючу і захисну функції.
Основна роль залози — вироблення гормонів. Основними гормонами щитовидної залози є тироксин (Т4) і трийодтиронін (Т3). Дані гормони впливають на протікання всіх обмінних процесів в організмі, беруть участь у підтримці гомеостазу. Ці речовини синтезуються в тироцитах — типових клітинах щитовидної залози. Проте у будові органу виділяють ще й парафолликулярние клітини, що відповідають за синтез кальцитоніну — гормону, що регулює обмін кальцію та фосфору в тканинах, переважно в кістках.
У нормі заліза не перевищує розміри 4х2х1,5 см. При її збільшенні в розмірах може відбуватися порушення вироблення гормонів, що призводить до різного роду захворювань.
Збільшення залози 1 ступеня жодним чином себе не виявляє і не вимагає проведення всіх діагностичних процедур. Однак якщо при пальпації залози в її тканини намацується щільне округле утворення чи є значне збільшення її розмірів, необхідно проведення додаткових досліджень.
Крім того, збільшення залози може говорити про те, що в її тканині відбувається розвиток будь-якого об’ємного процесу або освіти. У таких випадках, коли необхідно точно визначити причину збільшення, показана пункція щитовидної залози.
Показання та протипоказання до призначення
Як згадувалося вище, пункція залози необхідна при збільшенні її в розмірах. Однак найчастіше її призначають особам, у яких є підозра на онкопроцесс, що протікає в тканини залози, а також при виявленні під час ультразвукового дослідження вогнищ зміни щільності тканини понад 1 див.
Додатковими показаннями до проведення забору тканини залози є:
- Обтяжений сімейний анамнез щодо захворювань щитоподібної залози або інших ендокринних органів.
- Висока доза опромінення, переважно, рентгенівського, отримана нещодавно.
- Інші стани, що призводять до зміни нормальної щільності залози, наприклад, підозра на онкологію.
Пункцію щитовидної залози можна проводити і особам без збільшення органу в розмірах, якщо є значні зміни рівнів синтезованих нею гормонів або регулює роботу залози — тиреотропного гормону.
Не слід проводити пункцію щитовидної залози при важкому стані пацієнта, розвитку інфекційно-запальних процесів в місці проведення забору тканини, при значних психічних порушеннях і неадекватній поведінці пацієнта.
Методика проведення процедури
Що ж необхідно для біопсії, і як роблять пункцію? Існують 2 основні методики проведення біопсії. Для обох використовуються тонкі біопсійні голки, з-за чого процедура отримала назву тонкоголкової біопсії.
Процедуру проводять під наглядом апарату ультразвукового дослідження (більш точний і безпечний метод, що знижує ризик розвитку ускладнень), так і під візуально-пальпаторним контролем (на дотик).
Процедуру проводить спеціально підготовлений лаборант або лікар-ендокринолог.
Для біопсії використовують шприци з тонкими голками, що найчастіше використовуються голки діаметром близько 23 G, так як вони дозволяють отримати конкретно тканина залози з мінімальною домішкою крові. Крім того, застосування таких голок дозволяє знизити травматичність процедури.
Зазвичай процедура проводиться без використання знеболюючих засобів, однак в деяких лікарнях і медичних центрах практикують застосування місцевої або загальної анестезії. Її призначення залежить від багатьох факторів, хоча на думку більшості фахівців використання знеболювання невиправдано. Так як больові відчуття мінімальні, а сама процедура проводиться досить швидко і займає не більше хвилини. Найчастіше вдаються тільки до знеболення шкіри поверхневими анестетиками, наприклад, спрей лідокаїну.
Спеціальної підготовки дослідження не вимагає. Пацієнт може вживати в їжу ті продукти, які він приймав раніше. Сама біопсія може проводитися в будь-який час доби.
Загальна підготовка пацієнта полягає в інформуванні його про необхідність процедури. Перед проведенням біопсії пацієнта потрібно заспокоїти, попередити, щоб не хвилювався.
Хворого укладають на кушетку або спеціальне ліжко, а під шию підкладають згорнутий рушник або спеціальний валик, щоб забезпечити її максимальне розгинання і полегшити доступ до залозі.
Шкіру в місці передбачуваного проколу обробляють розчином антисептика і відмежовують від необроблених ділянок стерильної асептичної серветкою. Після цього проводиться попереднє визначення знаходження вузлів у тканині залози і лікарем відбираються ті, які на його думку представляють онкологічну небезпеку для пацієнта.
При проведенні УЗД теж необхідно дотримання всіх правил асептики і антисептики, так як можливо (відомі поодинокі випадки) занесення інфекції в кров або тканину залози з-за неправильно обробленого датчика апарату.
Для полегшення подальшої процедури деякі ультразвукові датчики оснащуються спеціальними насадками для визначення місця уколу голки. Це істотно полегшує проведення процедури, дозволяє більш точно і прицільно взяти тканину для дослідження, і мінімально травмувати орган. Однак істотним недоліком використання таких насадок є ризик попадання крові пацієнта в її просвіт, через що згодом може знадобитися тривала і ретельна обробка її розчинами антисептиків.
Після проколу з пункційної голки витягують мандрен, а поточний вміст беруть для дослідження.
Після забору тканини залози для дослідження на місце проколу накладають стерильну пов’язку або марлевий кульку. Слід уникати застосування спиртових розчинів, так як їх потрапляння в щитовидну залозу можуть провокувати розвиток асептичного запалення або тиреотоксичного кризу.
Даний процес не обмежує активність пацієнта і може проводитися амбулаторно. Після забору аналізу пацієнт може далі займатися своєю повсякденними справами.
Мікроскопічні дослідження
Що ж роблять з пунктатом залози? Тканина залози наносять на лабораторні скла, які потім піддаються мікроскопії, і далі отримані клітини ретельно вивчаються лікарем-цитологом.
Перше, на що він звертає увагу — зовнішній вигляд клітин, їх розміри. У нормі, як згадувалося вище, тканина залози складається з тироцитов, основна роль яких — вироблення тиреоїдних гормонів. Дані клітини містять у собі тиреоїдний колоїд, що складається з основних елементів гормонів: йоду і білків.
Лікар оцінює його кількість в клітинах, зовнішній вигляд колоїду. Після цього оцінюється стан парафолікулярних клітин та їх морфологічні особливості.
Якщо в отриманому біоптаті не простежується значних змін клітин, виноситься припущення про відносну доброякісності утворених вузлів. Якщо ж є які-небудь ознаки злоякісного переродження клітин (зміна структури клітин, нечіткість їх границь), проводять більш точні і ретельні дослідження з використанням контрастів або мічених ізотопів.
Можливі наслідки
Як і при проведенні будь-якого діагностичного втручання, пункція може мати свої наслідки. Якщо біопсія була проведена за всіма правилами асептики, антисептики і техніки втручання, ніякі негативні ефекти від її проведення не спостерігаються. На місці біопсії залишається маленький слід від уколу, який зникає через кілька днів.
Допустимим наслідками біопсії є утворення дрібної підшкірної гематоми, якщо під час проколу був пошкоджений дрібний сосудик. Для запобігання її появи рекомендується після проведення ін’єкції притиснути оброблений тампон до шкіри або трохи її розтерти.
Вкрай рідко можливо поява постпункционних болю в місці проколу, проте вони присутні недовго і зникають через деякий час.
Інфекційні ускладнення, якщо були виконані всі вимоги до біопсії, практично не зустрічаються. Всі ж можуть спостерігатися такі наслідки, як освіта підшкірного гнійника або постпункционного абсцесу щитовидної залози.
Результати діагностики
Основна роль пункції — діагностика вузлів залози та їх диференціація на доброякісні і злоякісні.
Її можна провести і для вивчення стану тиреоїдного колоїду. Залежно від поставленого діагнозу, визначається подальша тактика лікування пацієнта і піднімається питання про необхідність проведення оперативного втручання або хіміотерапії.
Хоч пункція залози і є золотим стандартом у вивченні захворювань щитовидної залози, вона не дає стовідсоткову гарантію та інформативність.
Досить часто потрібне проведення ще однієї біопсії через кілька днів або навіть місяців для спостереження за станом пацієнта і розвиваючих вузлів.
Нерідко близько 5% проведених пункцій залози виявляються неінформативними, наприклад, було недостатньо пунктату або руйнування клітин в аналізі, тому показане проведення повторного дослідження через деякий час.
Лікарський висновок
Який же діагноз ставить лікар лабораторної діагностики при вивченні отриманих аналізів?
- Досить часто в описі аналізу можна зустріти такий діагноз, як доброякісний вузол залози або його ще називають колоїдний вузол. Цей діагноз виставляють пацієнтам з доброякісним збільшенням щитовидної залози, що не вимагає проведення спеціальних методів лікування. Ризик переродження такої освіти в онкологічний процес вкрай рідкісний, і пацієнти з таким діагнозом можуть досить довгий час жити і не мати проблем із залозою.
- Рак щитовидної залози виставляється пацієнтам з виявленими атиповими змінами клітин, наприклад, при виявленні карциноми або плоскоклітинного переродження. Далі лікуванням даних пацієнтів займається лікар-онколог.
- Діагноз «тиреоїдит» виставляється особам при виявленні в тканині залози запального процесу. При цьому вдається визначити характер збільшення залози і виключити його онконаправленность.
- Досить рідко в бланку аналізу можна зустріти такий висновок, як фолікулярна пухлина. Для більш точної постановки діагнозу необхідно проведення оперативного втручання і постоперационное вивчення віддаленого вузла.
Узагальнивши все вищесказане, видно, що біопсія щитовидної залози є важливим методом диференційної діагностики утворених в тканині залози вузлів. Практично повна безпека її проведення робить її показаної особам будь-якого віку, якщо є відповідні клінічні показання.