Метаболічний синдром — що це таке, лікування та патофізіологія

 

Це відбувається внаслідок того, що він перестає сприйматися клітинами організму. Такий стан називається в медицині інсулінорезистентністю або, іншими словами, відсутність чутливості до інсуліну. Не засвоєння глюкози клітинами організму призводить до серйозних порушень в його роботі.

Механізм виникнення синдрому

Серйозність цієї патології обумовлена тим, що цей стан включає в себе 4 окремих захворювання, які комплексно впливає на організм людини. До них відносяться:

• цукровий діабет 2 типу;
• ожиріння;
• гіпертонія;
• ішемічна хвороба серця.

Цей союз медики називають «смертельним квартетом» тому що він призводить до таких станів, як інсульт, атеросклероз, інфаркт.

Він також має менш небезпечні для здоров’я, але теж вельми небажані наслідки, як полікістоз яєчників і зниження потенції.

Схема виникнення метаболічного синдрому включає в себе вплив наступних факторів:

• неправильний спосіб життя;
• накопичення в крові інсуліну;
• порушення ліпідного обміну;
• ожиріння;
• артеріальна гіпертонія;
• серцево-судинні порушення.

Симптомами метаболічного синдрому страждають близько 20% молодого населення розвинених країн. Ця статистика стосується осіб старше 30 років. У старшому віці кількість таких хворих може досягати 40%.

Разом з тим спостерігається неухильне зростання розвитку цього захворювання у дітей і підлітків. Ця ситуація пов’язана з пристрастю дітей до продуктів багатими вуглеводами. Метаболічний синдром у жінок розвивається як у молодому віці, так і в період менопаузи. Чоловіки схильні до цього захворювання нарівні з представницями прекрасної статі.

Сучасна медицина не володіє достатніми коштами для повного виліковування від метаболічного синдрому. Але при своєчасному і грамотному лікуванні можна досягти стійкого поліпшення стану, оскільки більшість змін, що відбуваються при цій патології оборотні.

Патофізіологія – що лежить в основі розвитку цього захворювання?

Визначальним чинником у розвитку метаболічного синдрому є генетична схильність до інсулінорезистентності, яке є наслідком надмірного споживання жирів і малорухливого способу життя.

Як інсулінорезистентність впливає на розвиток цього захворювання? Гормон інсулін є одним з головних в організмі людини.

В першу чергу він сприяє транспортування глюкози в клітини організму (дозволяє їй туди проникнути). Але коли рецептори втрачають чутливість до інсуліну, то глюкоза не може потрапити в клітку і накопичується в крові.

Причини появи синдрому

Основними причинами розвитку метаболічного синдрому вважаються наступні стани:

• спадкова схильність;
• надмірне вживання жирної їжі;
• відсутність фізичного навантаження і активності;
• прийом деяких лікарських засобів;
• тривалі стреси;
• гормональний дисбаланс;
• вікові зміни.

У деяких людей з народження є схильність до інсулінорезистентності. Це відбувається в результаті мутації відповідних генів. Цих мутацій досить багато, близько 50.

Харчування теж значною мірою впливає на можливість розвитку даної патології, це відноситься до жирної їжі, багатої вуглеводами. Насичені жирні кислоти, які містяться в мембрані клітини, негативно впливають на фосфоліпіди, викликаючи зміни їх структури. В результаті це перешкоджає проникненню глюкози в клітину.

Вплив лікарських засобів

Викликати резистентність до інсуліну і, як наслідок метаболічний синдром, здатні лікарські засоби, що застосовуються при артеріальній гіпертонії. Вони здатні викликати зміну периферичного кровообігу, яке, в свою чергу, впливає на чутливість до інсуліну.

Деякі препарати, що містять гормони знижують здатність тканини поглинати глюкозу і відповідно знижують чутливість до інсуліну. Якщо хворий на цукровий діабет отримує неправильне лікування (невірно підібрана доза інсуліну), це теж призводить до порушення чутливості до цього гормону.

З віком у чоловіків відбувається зменшення вироблення тестостерону, що також може спровокувати розвитку інсулінорезистентності. У жінок гормональні порушення нерідко викликають ожиріння, що загрожує зниженням чутливості до інсуліну.

Ось основні фактори, здатні викликати розвиток метаболічного синдрому. Відсутність фізичної активності або її недолік знижує обмінні процеси в організмі, що безпосередньо впливає на засвоєння споживаних жирів.

Як виявляється патологія?

Початок розвитку даного синдрому може залишитися непоміченим, оскільки не викликає яких-небудь хворобливих відчуттів, привертають до себе увагу. Але це не означає, що воно безпечне. Самостійно визначити симптоми метаболічного синдрому на початковому етапі розвитку досить важке завдання.

Клінічні прояви цього захворювання полягають у наступному:

• поганий настрій при виникненні почуття голоду – при дефіциті глюкози в клітинах головного мозку виникає дратівливість і агресія;
• підвищена стомлюваність і зниження працездатності – цей симптом викликається зниженням чутливості до інсуліну і розвитком енергетичного голодування клітин;
• почастішання серцебиття і поява болю в серці – підвищення інсуліну впливає на серце, прискорюючи його ритм. Крім того, викид крові серцем збільшується при кожному його скороченні. Такі зміни в роботі серцевого м’яза призводять до потовщення його стінок і поступового зносу;
• артеріальна гіпертензія – це перший симптом розвитку метаболічного синдрому і викликається комплексом порушень, що відбуваються в організмі;
• головні болі – формування атеросклеротичних бляшок призводить до звуження судин головного мозку, що і викликає подібну симптоматику;
• відчуття сухості в роті і постійна спрага – такий прояв є результатом підвищення концентрації інсуліну.

Крім зазначених ознак, синдром інсулінорезистентності має і зовнішні прояви, що виражаються, насамперед, у абдомінальному ожирінні. Це скупчення жирової клітковини навколо внутрішніх органів, що викликає їх здавлювання і, відповідно, порушення нормального функціонування. Збільшення ваги супроводжується розпливчатістю талії.

У пацієнтів з метаболічним синдромом з’являються червоні плями на тілі в області грудей і шиї. Цей симптом викликаний спазмом підшкірних судин під впливом підвищеного інсуліну.

Методи виявлення синдрому

Для виявлення захворювання та встановлення діагнозу потрібно консультація:

• терапевта;
• ендокринолога;
• кардіолога;
• дієтолога.

Після опитування хворого вивчається його анамнез. Лікар повинен виявити фактори, які викликають метаболічний синдром, зокрема, спадковість, особливості харчування і спосіб життя.

Якщо пацієнтом є жінка, то важливе діагностичне значення має тип ожиріння. При метаболічному синдромі у жінок жир відкладається в нижній частині тіла, на сідницях і стегнах. При цьому верхня частина не змінюється, це відноситься до рук і шиї.

Показником абдомінального ожиріння, яке характерно для метаболічного синдрому, є розмір талії в сантиметрах. Якщо у жінок талія знаходиться в межах від 80 до 90 см, а у чоловіків цей показник варіюється в межах 100-110 см, то це вказує на можливу патологію.

Для точності розрахунку необхідно обчислити співвідношення талії до стегон. На користь ожиріння вказує показник більше 0,8. Крім того, розраховується співвідношення ваги і зросту. В нормі у жінок він повинен бути в межах 30. Усі зазначені показники говорять про центральному ожирінні, яке властиво метаболическому синдрому. Важливим діагностичним параметрами є також поява на шкірі розтяжок і ознак целюліту на стегнах.

Інструментальні дослідження

Підтвердження діагнозу метаболічний синдром» не обмежується візуальними параметрами, необхідно провести лабораторні дослідження. Аналізу підлягає кров і жирова тканина. Зокрема, необхідно визначити рівень інсуліну, холестерину, лептину, ліпопротеїнів, глюкози та тригліцеридів.

Якщо ці показники відрізняються від норми, це свідчить про порушеному обміні речовин, що безпосередньо пов’язано з розглянутою патологією.

Важливим критерієм діагностики є показники артеріального тиску – його збільшення більше чим 130/80 мм. рт. ст. А також важливо виявити ставлення до глюкози. На користь метаболічного синдрому буде вказувати порушення такої толерантності та підвищення рівня вмісту глюкози в крові вище, чим 6 ммоль. Такий аналіз необхідно проводити натщесерце, в іншому випадку він неінформативний.

Принципи лікування

При метаболічному синдромі лікування повинно ґрунтуватися на індивідуальному підході, оскільки вибір лікарських препаратів залежить від того, на якій стадії знаходиться захворювання. А також важливим фактором залишаються причини, що викликали його появу. Медикаментозна терапія спрямована на досягнення наступних цілей:

• нормалізація жирового і ліпідного обміну;
• стабілізація артеріального тиску;
• поліпшення засвоюваності інсуліну.

Для лікування порушень ліпідного обміну гіполіпідемічні препарати призначаються так звані статини і фібрати. Вони сприяють зниженню внутрішньоклітинного синтезу холестерину і виведення його з кровотоку. Крім того, на тлі їх прийому відбувається зниження рівня сечової кислоти. Представниками цієї групи лікарських засобів є Фенофібрат і Розувастатин.

Нормалізувати рівень глюкози в крові і усунути інсулінорезистентність допоможуть спеціальні препарати і вітаміни.

До вітамінів належить альфа-ліпоєва кислота, яка регулює функції печінки, покращуючи обмін холестерину. Крім того, вона сприяє засвоєнню глюкози кістковою тканиною. Препарат, що містить цю кислоту, називається Альфа-Липоин.

Методи стимуляції вироблення інсуліну

Підвищений рівень інсулінорезистентності вимагає застосування препаратів, які будуть стимулювати природну вироблення інсуліну. У практиці лікування метаболічного синдрому для цих цілей призначається Метформін. Його прийом сприяє уповільненню вироблення жирних кислот і прискорення процесу перетворення глюкози в глікоген.

При призначенні цього препарату необхідно мати на увазі, що його не можна застосовувати хворим, у яких є порушення функції печінки і нирок. В іншому ж це ліки має задовільною переносимістю і має мінімум побічних ефектів.

Підвищити чутливість інсуліну допоможуть такі препарати, як Глюкофаж або Сиофор. Вони знижують продукування глюкози в печінці і підвищують їх чутливість до інсуліну. Прийом цих препаратів сповільнить всмоктування глюкози з кишечнику і допоможе знизити апетит. Вони будуть сприяти позбавленню від зайвої ваги.

Для нормалізації артеріального тиску призначаються інгібітори ангіотензин перетворюючого ферменту. Препарати цієї дії перешкоджають звуженню судин і розширюють просвіт в них, що сприяє зниженню тиску. Саме це необхідно для полегшення роботи серця.

Крім того, призначаються антагоністи кальцію та блокатори кальцієвих каналів. Вони покращують, сердечне харчування і насичують серцевий м’яз киснем. До таких препаратів відносяться:

• Еналаприл;
• Каптоприл;
• Фелодипін.

Особливості способу життя і харчування

Зменшити або повністю усунути прояви метаболічного синдрому допоможе дотримання спеціальної дієти. При цьому захворюванні необхідно дотримуватися наступних принципів в харчуванні:

• значне скорочення або повне виключення вживання швидких вуглеводів;
• відмова від цукровмісних продуктів;
• дробове харчування;
• погодинний прийом їжі.

При цьому вкрай небажані суворі голодні дієти, процес схуднення повинен бути плавним і поступовим. Прийнятним вважається зниження ваги за 1 рік на 10 від загальної початкової маси тіла. Так, при вазі 90 кг нормальним буде позбавлення від 9 кг за перший рік лікування. Це пояснюється тим, що при швидкому схудненні важче утримати вагу.

Склад харчування повинен бути змінено:

• тваринні жири заміщуються рослинними;
• збільшується споживання рослинної клітковини;
• максимально скорочується вміст солі в раціоні;
• виключаються із споживання солодкі газовані напої, кондитерські вироби і здобна випічка.

Обмеження стосуються і хліба, його дозволяється не більше 200 гр. в день. М’ясні бульйони повинні бути замінені на овочеві супи. Перевагу слід надавати нежирним сортам м’яса. Дозволяються всі види круп, за винятком манної. Овочі багаті на вуглеводи, такі як картопля, буряк і моркву присутні в раціоні не більше 200 гр. в день.

Що стосується яєць, то допускається 1 штука на день. Кисломолочні продукти, включаючи сир і молоко, вибираються з мінімальною жирністю. Зелень і овочі, багаті клітковиною, дозволяється вживати без обмежень у будь-якому вигляді. Споживання фруктів і ягід варто обмежити 300 гр. в день. Неміцний чай і кава вирішуються в помірних кількостях.

При метаболічному синдромі дієта повинна бути організована так, щоб організм отримував максимальну кількість вітамінів при мінімальному вмісті жирів і білка. За 1 день не повинно бути спожито більш чим 1900 калорій.

Корисні поради

Поряд з правильним харчуванням, хворі метаболічним синдромом повинні вести посильний активний спосіб життя, за винятком тих випадків, коли хвороба обтяжена тахікардією, задишкою і проблемами із серцем. Заняття спортом не рекомендуються, якщо в сечі у хворого був виявлений білок, підвищується артеріальний тиск або рівень глюкози більше 9,5 ммоль/л.

Перевагу слід віддавати таким видам спорту, як їзда на велосипеді, аеробіка, заняття танцями або бігова доріжка. Аеробні навантаження сприяють поліпшенню обміну речовин і зниження інсулінорезистентності. Заняття повинні бути регулярними, але при цьому не виснажливими. Крім того, під час занять спортом необхідно стежити за пульсом.