Ехінококоз печінки: симптоми і тактика лікування

Ехінококоз – природно-осередкове захворювання, поширене в країнах з розвинутим скотарством. Гельмінтоз характерний тим, що викликає утворення пухлин з личинками паразита в різних органах (частіше всього це печінка, легені). Хвороба характеризується тривалим хронічним перебігом, важкими і великими поразками.

Шляхи зараження та симптоми ехінококозу

Половозрелий ехінокок виглядає як стрічковий черв’як білого кольору, довжиною 2-7 мм. Ротова частина складається з 4 присосок і подвійного віночка гаків. Яйця паразита на вигляд не відрізняються від таких бичачого, свинячого ціп’яків. Всередині кожного з них знаходиться розвинена онкосфера – личинкова стадія стрічкового хробака або цестоди.

Поширеність ехінококозу досить низька, але в той же час ця недуга дуже небезпечний. Зараження відбувається пероральним шляхом (заковтування яєць або зрілого членика, тобто частини тіла хробака, в яких дозрівають яйця ехінокока) частіше за все із-за вживання немитих овочів, фруктів, лісових ягід, зараженої їжі. Також збудники хвороби потрапляють в організм завдяки немитим рук після контакту з хворою собакою або якщо вони забруднені фекаліями собак, вовною овець, кіз. Джерелом зараження виступають собаки, рідше вовки, лисиці, шакали.

Після проковтування яйце або членик ехінокока потрапляє в шлунок, потім кишечник, де з нього виходить онкосфера (личинкова стадія стрічкового хробака). Вона проникає крізь його стінку і через систему ворітної вени потрапляє в печінку, рідше – в легені або інші органи. Там протягом приблизно 5 місяців онкосфера розвивається в пухирчаста фіну, покриту фіброзною капсулою і наповнену рідиною. Її ще називають ларвоцистой, ехинококковим міхуром. Паразити-найпростіші найчастіше вражають кишечник теж, наприклад, балантидий, викликає инфузорное дизентерію.

Латентний період (від зараження до встановлення діагнозу і початку лікування) ехінококозу триває від кількох місяців до кількох років. У медичній літературі описаний випадок, коли він досягнув 75 років, але зазвичай це 5-20 років. В ураженому органі може сформуватися одна або декілька кіст розміром від 1-5 до 40 см в діаметрі. Освіта зростає, відсуваючи тканини і здавлюючи їх, що може викликати їх атрофію, некроз. Хвороба розвивається дуже повільно, викликаючи симптоми стерті, і лікується дуже довго.

За темою:  Гвоздика від паразитів: корисні лікувальні властивості, як брати, протипоказання

Найчастіше недуга вражає печінку (54-84% випадків), легені (15-20%), центральну нервову систему, рідше головний мозок, селезінку, порожнині трубчастих кісток, нирки, органи малого тазу. Ехінококоз викликає формування цілого ряду клінічних синдромів:

  • інтоксикаційний (слабкість, підвищена температура тіла, зниження маси тіла);
  • гіпертензійний (підвищення внутрішньочерепного тиску, нервозність, головний біль);

    Ехінококоз печінки: симптоми і тактика лікування » журнал здоров'я iHealth

  • гепатолинальний (збільшення в розмірах печінки і селезінки);
  • холестатичний (порушення відтоку жовчі, відчуття гіркоти у роті, біль у правому підребер’ї, жовтяниця, печія, зниження ваги);
  • респіраторний (кашель з мокротою або кров’ю, біль за грудиною, задишка);
  • шкірний (висипання на шкірі);
  • вогнищеву симптоматику ЦНС.

При ураженні печінки пацієнт відчуває біль у верхній частині живота, головний біль, втрачає у вазі. Ці прояви поєднуються з ниючим болем у правому підребер’ї, тяжкістю. Ехінококоз часто імітує симптоми пухлин різної локалізації за рахунок механічного впливу на тканини зростаючих фін. При ураженні печінки вони здавлюють жовчні протоки, викликаючи жовтяницю, виснаження, рідше – цироз. Цей орган може постраждати і від багатокамерного ехінококозу, що викликає альвеококкоз печінки.

Симптоматика хвороби, інтенсивність її прояви залежать від локалізації ехінокока, розмірів міхура, ступеня ушкодження інших органів і тканин, інтоксикації, наявності або відсутності бактеріальної інфекції. У дітей недуга розвивається швидше з-за наявності дуже сприятливих умови проживання і меншою опірності організму.

Важкий перебіг хвороби найчастіше спостерігається під час вагітності, при формуванні приєднаної хвороби, дефіцит поживних речовин, зараженні осіб, які не проживають в районі вогнища інвазії.

Діагностика та лікування ехінококозу печінки

Ехінококоз печінки: симптоми і тактика лікування » журнал здоров'я iHealth 1

Крім вивчення симптомів нездужання необхідно проведення аналізів. Біологічним матеріалом для проведення лабораторних досліджень з метою виявлення паразитів може служити кров, кал, сеча, вміст просвіту дванадцятипалої кишки, жовч, мокротиння, слиз, м’язова тканина. Для діагностики ехінококозу печінки, як і інших тканинних гельмінтозів, що викликаються глистами або їх личинками, використовують саме першу позицію.

Кров беруть для проведення досліджень серологічними методами, коли в сироватці крові хворого виявляють специфічні антитіла, що виробляються нашою імунною системою. В їх основі лежить проведення серологічних реакцій: аглютинації, преципітації, нейтралізації, з участю комплементу, з використанням особливих антитіл антигенів. Найчастіше лікарі рекомендують робити імуноферментний аналіз крові (ІФА), заснований на останній реакції. Також потрібно зробити клінічний аналіз цього біоматеріалу. На розвиток хвороби вказує підвищений в декілька разів рівень еозинофілів (різновид лейкоцитів). Також при підозрі на ехінококоз печінки обов’язково роблять УЗД внутрішніх органів, комп’ютерну томографію, при необхідності – магнітно-резонансну томографію. Обстеження внутрішніх органів за допомогою ендоскопа і взяття біопсії (маленького фрагмента тканини) проводити не варто.

Порада: при діагностики ехінококозу печінки, інших органів не можна робити діагностичну пункцію утворень, біопсію. Це може спровокувати пошкодження фіни і поширення збудника по всьому організму, де він утворює нові пухлини. Для паразитологічного дослідження можна брати тільки операційний матеріал.

Ехінококоз печінки: симптоми і тактика лікування » журнал здоров'я iHealth 2

Визначаючи причину дискомфорту пацієнта, лікар повинен поступово виключити неправильні варіанти, співвідносячи різні хвороби з характерними для них симптомами – ставити диференціальний діагноз. При ехінококкозі вони такі: пухлини, цистицеркоз (гельмінтоз, що викликається личинками свинячого ціп’яка), туберкульоз, алергічний дерматит.

Важливо відзначити, що специфічне лікування ларвальних цестодозов, в тому числі ехінококозу, поки що залишається недостатньо ефективним. Коли організм дуже ослаблений, проводять оперативне втручання. Але і його безпечно проводити далеко не завжди. Наприклад, при ураженні печінки зробити операцію малоймовірно і небезпечно. Легким може нашкодити і інший гельмінтоз – легеневий капилляриоз, який викликає ураження дихальних шляхів. Перед втручанням обов’язково здійснюють курс етіотропної терапії (прийом протипаразитарних засобів). Витяг кісти при будь-яких обставин має проводитися без пошкодження цілісності кутікулярною оболонки і фіброзної капсули. В іншому випадку відбудеться поширення збудника або анафілактичний шок як реакція на продукти обміну личинок ехінокока.

Базу консервативного лікування цієї хвороби печінки становить прийом протипаразитарних препаратів (хоча остаточно ефективні і безпечні схеми хіміотерапії ехинококкозов ще не розроблено). Найчастіше хворим призначають ліки на основі альбендазолу (10-20 мг/кг/добу 2 р. на день) протягом 21-90 днів, залежно від тяжкості недуги. Максимальна добова доза – 800 мг. Число курсів може досягати навіть 20 циклів. Між ними обов’язково повинні бути інтервали – 14-28 днів.

Ехінококоз печінки: симптоми і тактика лікування » журнал здоров'я iHealth 3

Як альтернативу можна використовувати мебендазол (0,5 м-25–30 мг/кг/добу в 3-4 прийоми протягом 15-24 місяців). Іноді пацієнту потрібно кілька років безперервного прийому ліків. Також терапію ехінококозу печінки доповнюють антигістамінними препаратами для зняття алергії, глюкокортикостероїдами з метою порушення процесу інкапсуляції ехінокока. Динаміку лікування спостерігають за допомогою проведення аналізів крові (загальний, ІФА, біохімічний), УЗД, стежать за зникненням симптомів. У рідкісних випадках можливе мимовільне одужання, якщо инвазионний матеріал виділяється з організму, наприклад, з блювотними масами.

Приблизно в 30% випадків в процесі боротьби з недугою можуть виникнути ускладнення: нагноєння міхура за приєднання бактеріальної інфекції, запалення жовчних протоків, прорив в черевну порожнину, розрив легеневого ехінокока, емболія (після проникнення в судини дочірніх міхурів, частин стрічкового хробака), виникнення порожнин розпаду альвеолярного ехінокока, абсцес легенів, скупчення гною в плеврі. Рецидиви (повернення хвороби) фіксують у 25% хворих. Щоб знизити ймовірність повторного розвитку хвороби, після операцій обов’язково проводять протирецидивне лікування.

Профілактика ехінококозу печінки полягає в ретельному дотриманні правил особистої гігієни. Потрібно завжди мити руки з милом після контакту з собаками, вживати тільки промиті гарячою проточною водою овочі, фрукти, ягоди. Одужали від ехінококозу перебувають на диспансерному обліку протягом 5 років, навіть якщо немає ніяких підозрілих симптомів. Раз на півроку пацієнт обов’язково повинен проходити контрольне обстеження (УЗД, R-графія, серологічні методи, консультація фахівця, в залежності від локалізації кісти: пульмонолог, невропатолог). Зняття з обліку можливе тільки після отримання 3-4-х кратних негативних результатів серологічного дослідження крові протягом 3-4 років.

Основним методом лікування хворих на ехінококоз печінки слід вважати мінімально інвазивні втручання. Базу терапії складають протипаразитарні препарати: альбендазол, мебендазол. У деяких випадках може допомогти тільки хірургічне втручання, неминуче збільшує травматичність і ймовірність ускладнень.