Зростання вузлів щитовидної залози

Щитоподібна залоза, її функція в організмі

Основна функція залози – продукування гормонів. Так називають сполуки, необхідні організму, щоб регулювати життєво важливі процеси. Одночасно гормони нормалізують діяльність нервової системи, впливають на психіку людини.

Через порушення функціонування щитовидної залози розвиваються захворювання, іменовані гіпотиреоз (зниження вироблення гормонів, оскільки спостерігається знижена активність щитовидної залози) і гіпертиреоз – стан, коли гіперактивна щитовидна залоза викликає підвищення їх кількості в крові.

Симптоми названих захворювань різні. Частіше зустрічається гіпертиреоз, тому він краще вивчений медиками.

Що таке гіпертиреоз щитовидної залози?

Як вже зазначалося, при гіпертиреозі в крові людини підвищується кількість гормонів, що виробляються щитовидною залозою.

У цій залозі відбувається секреція гормонів, що містять в собі атоми йоду.

Цей елемент дуже важливий, оскільки бере участь у процесах метаболізму, циркуляції крові, терморегуляції та інших.

Частіше гіпертиреозом хворіють жінки, у яких при порушенні діяльності щитовидної залози відбувається пригнічення дітородної функції, що завершується безпліддям.

Причини виникнення гіпертиреозу

Розвивається підвищена активність щитовидної залози з-за патології залози, а також внаслідок певних порушень її діяльності.

До основної причини відноситься Базедова хвороба (дифузний токсичний зоб). На частку цієї недуги припадає близько 80% всіх випадків гіпертиреозу.

Також сприяти розвитку гіпертиреозу можуть:

  1. Тиреоїдит, при якому спостерігається запальний процес щитовидки. Причиною цього захворювання найчастіше стає вірусне інфікування.
  2. Прийом лікарських препаратів на основі гормонів, які виробляються тієї ж щитовидкою.
  3. Аденома щитовидної залози або вузловий зоб, що супроводжуються збільшенням діяльності певних точок тканин щитовидної залози
  4. Йодний дефіцит, при наявності якого протягом довгого періоду постійна стимуляція щитовидної залози приймає хронічний характер. Це призводить до гіперплазії в тиреоцитах, які володіють більш вираженою проліферативною діяльністю. Виникають вогнищеві скупчення тиреоцитов. Прискорене їх поділ викликає появу в генетичному апараті активуючих мутацій. Знижується рівень ТТГ, підвищується вміст Т3 і Т4.
  5. Тератоми яєчника.

Гіпертиреоз може бути і вродженим. Він з’являється унаслідок перенесеного захворювання вагітною жінкою або за наявності генетичних факторів.

Причиною хвороби може стати навіть психологічний розлад.

Психосоматичні причини гіпертиреозу

Психосоматичні захворювання спостерігаються при розладі зв’язку між фізичним тілом і душею – це психічна травма, постійні стресові ситуації, гострий емоційний конфлікт.

За темою:  Що є при щитовидній залозі?

Всі вони можуть спровокувати гіпертиреоз.

Класифікація і симптоми гіпертиреозу

Гіпертиреоз зустрічається трьох видів:

  • легка фаза;
  • середня тяжкість перебігу захворювання;
  • важкий стан.

При першій фазі хвороби спостерігається показник ТТГ нижче норми, а Т3 і Т4 ще залишаються в нормі. Відзначаються невеликі клінічні прояви – помірне схуднення, збою в діяльності серця.

Виникає тахікардія, при якій не порушуються функцій інших залоз внутрішньої секреції, крім щитовидної.

Захворювання середньої тяжкості супроводжується підвищенням Т4 і Т3 і зниженням ТТГ нижче норми. При цьому чим вище значення Т4 і Т3, тим ймовірні більш виражені гіперактивність щитовидної залози симптоми.

Проявляються вони більш вираженим схудненням, тахікардією, розладами ШКТ, дисбалансом углевого обміну, вираженим зниженням кількості холестерину в крові, наростаючими симптомами надниркової недостатності.

Важливо: Важка форма хвороби настає при відсутності належного лікування. При цій стадії у хворого спостерігаються важкі збої в діяльності окремих систем і органів.

Захворювання щитовидної залози супроводжується наступними ознаками:

  • слабовыраженным тремтінням кінцівок і всього тіла в останній стадії хвороби;

  • підвищеним відділенням поту;
  • теплою вологою шкірою;
  • м’язовою слабкістю;
  • діареєю, частим сечовипусканням;
  • емоційними сплесками;
  • випаданням волосся;
  • ламкість нігтів;
  • набряком повік, постійним сльозотечею;
  • порушенням потенції у чоловіків;
  • погіршенням зору.

У жінок спостерігаються збої в діяльності статевої сфери через порушення секреції.

Крім того спостерігається порушення менструального циклу – хворобливістю, нерегулярністю, мізерними виділеннями.

Крім цього можуть бути непритомні стани, загальна слабкість і головний біль. Також розлади щитовидної залози негативно позначаються на діяльності серця.

Захворювання щитовидної залози і менструальний цикл

Оскільки гіперактивність щитовидної залози у чоловіків зустрічається значно рідше, варто розглянути це захворювання в розрізі його впливу на жіночу репродуктивну систему.

Щитовидка виробляє речовини тироксин і трийодтиронін. Ці компоненти:

  • регулюють всі відбуваються в організмі обмінні процеси, одночасно підтримуючи виробництво статевих гормонів;
  • забезпечують функціонування яєчників, циклічність відбуваються в них процесів.

Гормони з місячними пов’язані тим, що виробляються щитовидною залозою речовини беруть участь у відтворенні крові, яка становить істотну частину щомісячних виділень.

Тому жіночий організм потребує в обов’язковому порядку її періодичного заміщення.

Завдяки утворенню необхідного обсягу гормонів виконується регулярне оновлення дітородної системи, своєчасне дозрівання яйцеклітини, а також заміна верхнього шару слизової матки.

При збої у функціонуванні щитовидної залози стають помітними зміни в роботі репродуктивної системи, одним з яких є затримка місячних.

Якщо існує необхідність в аналізах дізнайтеся з цієї статті на який день циклу здавати гормони щитовидної залози.

Важливо: Коли щитовидна залоза не виробляє необхідну кількість гормонів, це гальмує діяльність яєчників.

Спочатку сповільнюється процес виділення фолікула, після несвоєчасно дозрівають яйцеклітини, а іноді вони зовсім відсутні в репродуктивному циклі.

При недостатньому функціонуванні щитовидної залози яєчники також починають менше виробляти активних компонентів.

З-за цього ендометрію матки розвивається слабкіше, менструальна слиз стає значно бідніший.

Збій гормонального фону позначається на самопочутті жінок, менструації перебігають болісно, з’являються ознаки ПМС.

Гіпертиреоз не менш шкідливий для репродуктивної системи.

Він стимулює тривалу циркуляцію в крові надлишку статевих гормонів, із-за чого в ендометрії матки починаються гіперпластичні процеси, виникає кіста яєчників, провокуються маткові кровотечі, можлива відсутність менструацій.

Гіперактивна щитовидна заліза підвищує ризик інфаркту

Активні обмінні процеси, що відбуваються в організмі, погано діють на працездатність серця, змушують його функціонувати у стресовому режимі, постійно перетруждая орган.

Підвищена діяльність серцево-судинної системи у пацієнтів викликає підвищену тепловіддачу організму на загальній картині теплопродукції.

З-за цього виникає тахікардія, розлади систематичного тиску. Такі фактори можуть викликати інфаркт і призвести до летального результату. Є й інші види небезпеки при уздах щитовидної залози.

Лікування розвивається гіпертиреозу

Гіперактивність щитовидної залози викликає в організмі такі реакції:

  • гормони провокують посилене споживання тканинами кисню, з-за чого підвищується енергетичний обмін;

  • тканини стають більш чутливими до симпатичної стимуляції;
  • прискорено андрогени перетворюються в естрогени, зростає циркулюючий глобулін, який зв’язує у людини його статеві гормони;
  • руйнування кортизолу обумовлює наднирковозалозної недостатність.

Фактори ризику:

  • жіноча стать;
  • спадковість;
  • аутоімунні хвороби.

Існує кілька можливостей виконувати для гіперактивної щитовидної залози лікування. Вилікувати гіпертиреоз – істотно знизити концентрацію в крові тиреоїдних гормонів:

  1. медикаментозне лікування, спрямоване на руйнування зайвих гормонів, що виробляються щитовидною залозою;
  2. хірургічне лікування, а також терапія, пов’язана з опроміненням радіоактивним йодом руйнує саму щитовидку, щоб запобігти вироблення зайвих гормонів;
  3. комп’ютерна рефлексотерапія допомагає відновити правильне функціонування щитовидної залози.

На вибір методу зцілення впливають різні фактори: причина захворювання, вік пацієнта, наявність супутніх хвороб, кількість гормону. Іноді практикується комбіноване лікування.

При початковій фазі захворювання призначають тіреостатичні препарати, здатні пригнічувати секреторну діяльність щитовидки. Подібну терапію рекомендують в молодому віці.

Вживати ці препарати необхідно тривало, причому часто їх прийому достатньо для усунення ознак хвороби.

Коли діагностовано дифузно-токсичний зоб в якості причини захворювання, прописують препарати, що пригнічують утворення гормонів. Таких ліків два: Пропицил і Тіамазол.

Тривалість лікування – не менше року. Якщо присутні серйозні патології, терапія проводиться гормональними препаратами. Їх прийом істотно знижує процес деструкції клітин.

Також можуть використовуватися бета-адреноблокатори, які сприяють зниженню симптомів гіпертиреозу.

Вони безпосередньо не впливають на щитовидку, однак блокують негативну дію надлишку гормонів на інші системи людського тіла.

Важливо: Хірургічне втручання рекомендовано лише після безуспішного медикаментозного лікування.

Коли залоза значно збільшується, присутні симптоми здавлення нею сусідніх органів, тоді терапія є лише підготовкою для оперативного втручання:

  1. При вузлах, збільшують виділення секрету щитовидки, використовується опромінення радіоактивним йодом, які руйнують клітини. Подібний спосіб протипоказаний вагітним, також не можна відразу після нього вагітніти, інакше можливі відхилення розвитку дитини.
  2. Хірургічне втручання передбачає висічення залози. Операція застосовується при одиночній пухлини, а також у ситуації, коли значно збільшена щитовидка. Після операції збережена частина залози функціонує нормально.

Висновок

Існують інші варіанти лікування, рекомендовані лікарями: водолікування, народні рецепти із застосуванням трав, дієтичне харчування, акупунктура.

Проте одне правило для них залишається незмінним – всі вони проводитися тільки під лікарським наглядом.