Васкуляризація щитовидної залози

Причини васкуляризації

Сучасні фахівці виділяють три основних фактори, які стають причиною утворення зайвих кровоносних судин на щитовидній залозі.

Серед них виділяють антиогенин, ендотеліальний фактор і стимулятор синтезу фибропластов. Зазвичай васкуляризація виникає в тих тканинах, які погано забезпечуються кров’ю.

У них обмінні процеси значно ускладнені, з-за чого і виникає збільшення секреторного органу.

Підвищена васкуляризація щитоподібної залози призводить до надмірного викиду гормонів у кров, що значно прискорює фізіологічну норму.

Людина стикається з першими прояви гіперфункції, рівень гормонів ТТГ і Т4 перевищує норму в кілька разів. З-за цього щитовидній залозі доводиться працювати в посиленому режимі.

Причиною підвищеної васкуляризації можуть бути наступні фактори:

  • Наявність соматичних хвороб.
  • Раннє статеве дозрівання або швидкий розвиток зростаючого організму.
  • Гіпертрофія щитовидної залози.
  • Розвиток вірусних інфекцій, обтяжених ускладненнями.
  • Наявність злоякісних утворень в організмі.
  • Розвиток вузлового зоба.
  • Післяопераційне відновлення.
  • Постійні стреси та емоційні перевантаження.
  • Тривала терапія медикаментозними препаратами.

При зниженій васкуляризації щитовидна залоза починає працювати в меншому обсязі. З-за цього людина стикається з гіпофункцією – в його крові присутній недостатньо кількість гормонів.

Це призводить до розвитку серйозних гормональних ускладнень та порушення обміну речовин.

Симптоми васкуляризації

Розпізнати симптоми васкуляризації щитовидної залози досить просто. Вже на початкових стадіях людина може помітити, що розмір цього органу у нього зменшився або збільшився.

На УЗД помітно, як щитовидка змінює свою структуру або поверхню. Однак в окремих випадках васкуляризація може протікати і без яскраво виражених симптомів.

Розпізнати цей стан можна за такими ознаками:

  • Різкий набір або зниження маси тіла.
  • Болючість в м’язовій тканині.
  • Озноб.
  • Схильність до ГРВІ та інших вірусних захворювань.
  • З’явилися ламкість, розшаровування і сухість нігтів.
  • Порушення концентрації уваги і пам’яті.
  • Зміна поведінки: людина стає дратівливою або загальмованою.
  • Поява набряклості по всьому тілу.
  • Зниження статевої активності.
  • Підвищення артеріального тиску.
  • Схильність до нервозності і депресій.
  • Порушення вироблення певних гормонів.
  • Виділення великої кількості поту.
За темою:  Гормони щитовидної залози норма

Діагностика

Щитовидна залоза – орган, від роботи якого залежить функціонування всього організму. Кількість гормонів впливає не тільки на обмінні процеси, але й відповідає за психоемоційний стан людини, її працездатність та багато інших факторів.

Якщо вам вдасться вчасно визначити проблеми з васкуляризацією щитовидної залози, ризик виникнення ускладнень буде невеликий. Зазвичай для діагностики цього органу застосовують лабораторні та інструментальні дослідження.

В першу чергу пацієнт відправляється на УЗД, яке дозволяє оцінити кровопостачання щитоподібної залози. Також проводиться дослідження за допомогою допплерівського сканування.

Найбільшою діагностичною цінністю володіє гормональний аналіз крові. Дуже важливо оцінити кількість гормонів ТТГ, Т3, Т4 у крові.

Якщо їх недостатньо або спостерігається дисбаланс, велика ймовірність васкуляризації. При підозрі на появу вузлів злоякісної природи пацієнт відправляється на радіонуклідне сканування.

Лікування

Терапію посиленою васкуляризації щитовидної залози повинен призначати кваліфікований лікар-ендокринолог. Тільки він зможе підібрати для вас найбільш ефективний спосіб лікування.

Зазвичай медикаментозна терапія призначається виходячи зі ступеня зростання і функціональності щитовидної залози. Якщо щитовидка збільшена, однак ніяких серйозних відхилень не знайдено, призначається йодид калію і спеціальна йодна дієта.

При виявленні серйозних проблем з функціонуванням цього органу призначаються препарати тиреоїдного гормону синтетичного походження, а також Левотироксин і Тиреотом.

На час лікування пацієнту необхідно регулярно здавати аналіз крові, щоб контролювати зростання гормонів. Якщо медикаментозне лікування не приносить ніякого результату, призначається хірургічне втручання.