Ванкоміцин (уколи) – інструкція із застосування, ціна, відгуки

Аналоги

• Ванкорус
• Эдицин

Де придбати:

• apteka.ru

Інструкція по застосуванню

Такий представник гликопептидной групи антибіотиків як ванкоміцин застосовується в основному для лікування достатньо важких захворювань бактеріальної етіології. Доцільним вважається використання даного антибіотика для лікування таких захворювань:

• викликаний Clostridium difficile ентероколіт (який ще називають антибіотик-асоційованим);
• бактеріальні менінгіти, енцефаліти і енцефаломієліти;
• септицемія, остеомієліт;
• ендокардит з гострим, а також підгострим перебігом;
• при пневмонії, спричиненої чутливими до цього антибіотика бактерій;
• місцеві бактеріальні інфекції підшкірної жирової клітковини і шкіри.

Також може застосовуватися і при інших інфекціях у разі неефективності призначених антибіотиків або їх непереносимості.

Спосіб застосування і дозування

Препарат застосовують як для внутрішньовенного краплинного введення, так і для введення всередину. При цьому введення ванкоміцину внутрішньом’язово, а також внутрішньовенно струминно заборонено. Дози для різних груп пацієнтів дещо відрізняються:

• дорослим пацієнтам, а також дітям після 12 років зазвичай призначають у добовій дозі 2 г, що вводять внутрішньовенно, повільно – по 500 мг кожні 6 годин, при цьому кожна з доз вводиться протягом не менше години, при швидкості введення не перевищує 10 мг на хвилину. Вік, а також такі фактори як ожиріння, можуть призводити до необхідності корекції дози (корекцію виконують виходячи з сироваткової концентрації антибіотика);
• дітям у віці від одного місяця і до 12 років ванкоміцин призначають у дозі 40 мг на кг маси тіла. Вводять препарат також як і у випадку з дорослими пацієнтами – 6 разів на день, зі швидкістю введення не більше 10 мг на хвилину, також введення повинно тривати не менше години;
• для новонароджених дітей застосовують початкову дозу 15 мг на кг маси тіла, після – 10 мг з інтервалом 12 годин для дітей першого тижня життя, для новонароджених починаючи з другого тижня дози ті ж, але введення з проміжками в 8 годин;
• важливо щоб у готовому до введення розчині препарату зміст ванкоміцину не перевищувала 5 мг в 1мл. Максимальна дитяча добова доза ванкоміцину становить 2г, як і у випадку з дорослими пацієнтами;
• хворим з нирковою недостатністю необхідний індивідуальний підбір дози ванкоміцину з урахуванням вмісту креатиніну в сироватці;
• з метою лікування стафілококового ентероколіту, а також псевдомембранозного коліту нерідко призначають ванкоміцин всередину. Для приготування розчину для прийому всередину необхідно разову дозу (500мг) розчинити у 30 мл води. Приймають такий розчин від 3 до 4 разів на добу. При необхідності розчин може вводитися через зонд.

До абсолютних протипоказань для застосування ванкоміцину відносяться:

• перший триместр вагітності, а також лактація;
• непереносимість препарату;
• ураження слухового нерва.

З обережністю застосування можливе:

• у пацієнтів із захворюваннями органів слуху в анамнезі;
• у разі ниркової недостатності;
• застосування у другому і третьому триместрі вагітності виправдане лише за життєвими показаннями.

Застосування в період вагітності

Ванкоміцин відноситься до категорії З FDA, що означає виявлені в ході випробувань на тварин негативні впливи на плід (відповідні вимогам випробування на людях препарати з категорії З не проходили).

Подібні препарати можуть бути використані, якщо передбачувана користь для жінки перевищує можливу шкоду для плоду.

І все ж у період, коли плід найбільш уразливий (перший триместр), ванкоміцин не застосовується. У разі призначення антибіотика в період лактації, годування груддю слід тимчасово припинити.

Передозування

При передозуванні ванкоміцином спостерігаються характерні для побічних ефектів симптоми, тільки виражені в значно більшій мірі.

Специфічного антидоту для даного препарату не існує, а значить лікування передозування симптоматичне, в першу чергу направлено на збереження функції нирок. Проведення гемодіалізу при передозуванні ванкоміцином неефективно.

Можливі побічні ефекти при прийомі ванкоміцину

Найчастіше при лікуванні ванкоміцином побічні явища спостерігаються при недотриманні правил введення препарату, а саме у разі занадто швидкого надходження лікарського средста в кров при внутрішньовенному введенні (струминно вводити ванкоміцин заборонено!), або при введенні внутрішньом’язово.

При занадто швидкому введенні спостерігаються різні анафілактоїдні реакції – зниження артеріального тиску, утруднення дихання, поява висипу і свербежу, а також тахікардія, озноб, гіперемія верхньої частини тіла.

З місцевих реакцій можуть спостерігатися запалення вен, біль у місці введення та відмирання тканин в місці введення. Серед інших побічних ефектів при лікуванні ванкоміцином можуть спостерігатися:

Ураження нирок, аж до розвитку ниркової недостатності, ризик розвитку якої особливо великий при спільному використанні декількох нефротоксичних лікарських засобів. Набагато рідше можливий розвиток інтерстиціального нефриту.

З боку травної системи може спостерігатися нудота, а також антибіотик-асоційований коліт.

З органів чуття страждає в першу чергу слуховий аналізатор – можливе зниження слуху, відчуття дзвону у вухах, запаморочення.

Також може спостерігатися тимчасове пригнічення процесів кровотворення.

Може спостерігатися висипання, синдром Стівенса-Джонсона, Лайєлла.

Склад

Склад препарату – ванкоміцину гідрохлориду ліофілізований.

Особливості фармакодинаміки і фармакокінетики

Ванкоміцин досить погано всмоктується із травного тракту, тому крім випадків, коли патологічний процес локалізований власне в кишечнику (як при антибіотик-асоциированном коліті), даний препарат використовується для внутрішньовенного введення, при якому досягаються достатні концентрації практично в усіх рідинах організму.

У здоровому організмі ванкоміцин не здатний проникати крізь гематоенцефалічний бар’єр, однак при захворюваннях, які призводять до підвищення проникності ГЕБ (наприклад, при менінгіті) даний антибіотик все ж створює терапевтичну концентрацію в спинномозковій рідині. Може проникати крізь гематоплацентарний бар’єр, виявляється в грудному молоці.

Препарат ефективний переважно проти грампозитивних бактерій, як аеробних, так і анаеробних, включаючи метицилін-стійкі штами стафілококів, а також стійкі до пеніцилінів штами стрептококів.

Ванкоміцин має бактерицидну дію, яка базується на здатності препарату порушувати процеси формування клітинної стінки, збільшувати її проникність, а також перешкоджати процесам синтезу рибонуклеїнової кислоти.

Неефективний при захворюваннях, викликаних грамнегативними мікробами, грибами, найпростішими і вірусами.

Термін придатності препарату два роки з моменту виготовлення. Зберігати ванкоміцин необхідно при температурі не вище без доступу світла. З аптек препарат повинен відпускатися за рецептом.

Лікарська взаємодія

• при використанні з іншими препаратами, які мають нефро — і ототоксическими властивостями можливе посилення нежелаетльных ефектів;
• колестирамін здатний знижувати ефективність ванкоміцину при сумісному застосуванні;
• деякі препарати (в першу чергу антигістамінні) можуть приховувати ототоксичну дію антибіотика, отже, при одночасному прийомі потрібна особлива обережність;
• засоби для загальної анестезії при використанні з ванкоміцином можуть збільшувати ймовірність падіння артеріального тиску.

Відгуки

(Залиште Ваш відгук у коментарях)

Отримувала цей препарат при менінгіті, і, незважаючи на важкий перебіг хвороби все завершилося благополучно, без ускладнень. Зараз не залишилося ніяких нагадувань про такий важкої хвороби.
Міла