Дистальний гіпергідроз

Дистальний гіпергідроз — це патологічне порушення функцій потовиділення долонь рук і ступнів ніг. Дистальний — «віддалений від центру» — в медицині означає буквально «віддалений від місця прикрепеления», наприклад: рука з’єднується з тілом в плечовому суглобі, по відношенню до нього долоню і буде дистальною частиною. Нога з’єднується з тулубом в тазостегновому суглобі, дистальна частина ноги тому — ступня.

Сутність патології

Дистальна пітливість зустрічається найчастіше тільки на долонях або ступнях, у досить рідкісних випадках пітливість виникає в обох відділах. Підвищене потовиділення на сьогоднішній день є неприємною проблемою досить великої кількості людей і не залежить ні від віку, ні від статевої приналежності. При цій патології людина пітніє значно більше і частіше, ніж зазвичай, і дані прояви недуги починають доставляти йому неприємності і стан дискомфорту, з’являються проблеми в спілкуванні.

При підвищеній пітливості рук стає практично неможливим просте рукостискання — страждають міжособистісні відносини, при роботі з документами піт на долонях залишає на останніх сліди, руки постійно вологі, холодні, іноді присутнє відчуття липкості, при найменшому стресовому стані пітливість зазвичай посилюється, можуть з’являтися дрібні виразки, висипання, неприємний запах.

Підвищена пітливість ніг може турбувати людину не тільки влітку, але і взимку, коли на вулиці мороз.

Так як пітливість ніг приховує взуття, яке носить людина, помітити її оточуючим не так вже й легко, але зате патологія приносить своєму власникові досить багато неприємностей і навіть загрожує її здоров’ю: при підвищеному потовиділенні на ногах з’являються попрілості і потертості, які можуть запалюватися і інфікуватися, в результаті чого розвивається грибкове ураження стоп, позбутися якої дуже важко. З’явившись одного разу в силу різних причин, патологія може залишитися на все життя.

За темою:  Що робити, якщо у дитини сильно пітніють ноги?

Стан при дистальному гіпергідрозі не обмежується тільки постійно мокрими долонями і ступнями: людині постійно доводиться міняти шкарпетки або колготи, шкірні покриви ніг часто забарвлюються після носіння кольорових шкарпеток або взуття, сильна пітливість іноді призводить до того, що при ходьбі помічається сильний хлюпание, що чує не тільки сама людина, що страждає пітливістю, але й навколишні. З’являється досить відчутний і стійкий запах, який робить людину ізольованим від суспільства.

Незважаючи на досягнення сучасної медицини, точних причин появи даної патології досі не виявлено, але в цілому гіпергідроз є наслідком порушення роботи нервової системи людини, особливо при зниженні її активності.

Класифікація захворювання

Медики поділяють гіпергідроз на 2 типи:

  1. Первинний — виникає без видимих причин і проявляється у вигляді рясних виділень поту в області пахв, на долонях рук і підошвах ніг. Найчастіше такі прояви здатні викликати патології вегетосудинної системи, абсолютно не контролюються людиною.
  2. Вторинний — з’являється як симптом різних внутрішніх захворювань: цукрового діабету, сифілісу або туберкульозу, а також як ознака порушення роботи ендокринної та психоневрологічної систем людського організму.

Гіпергідроз розділяється по області своєї появи на:

    1. Легка ступінь практично не приносить дискомфорту і досить непомітна: на одязі людини з’являються плями від поту невеликого розміру, до 10 мм.
    2. Середня ступінь характеризується збільшенням розміру плям від поту на носках або одязі, взуття, пересувна людиною, не встигає висихати і постійно волога, до плям поту додається ще й неприємний запах, який викликає значні незручності.
    3. Важка ступінь, при розвитку якої піт по тілу людини, особливо в проблемних зонах, як би стікає струмком, потребує медичного втручання.

    Причини появи дистального гіпергідрозу

    Підвищена пітливість може бути викликана рядом причин і захворювань, таких як:

    1. Діагностика та лікування дистального гіпергідрозу

      Повноцінне обстеження пацієнта і діагностика патології включають в себе не тільки опитування та анамнез стану хворого, але і повне лабораторне дослідження аналізу крові на цукор, стерильність, загальний і біохімічний аналіз, а також перевірка на онкомаркери. Проводиться УЗД внутрішніх органів, рентгенографія, електрокардіографія та загальний аналіз сечі. Після визначення першопричини захворювання лікар може призначити відповідне лікування, засноване на лікуванні клінічної картини самого захворювання, симптомами якого і став гіпергідроз.

      Патологію лікують залежно від ступеня його тяжкості. В арсеналі лікарів при легкому ступені патології є гіпоалергенні серветки, антиперспіранти, дезодоранти, які здатні запобігти підвищену пітливість у деяких областях тіла. При другій стадії застосовуються медикаментозні лікарські засоби, лікувальні мазі і пасти, заспокійливі препарати.

      Можна застосовувати і рецепти народної медицини — відвари лікарських трав, настоянки і ванночки, а також методи медичної терапії: уколи ботокса і іонофорез. На третій стадії в основному лікарями призначається хірургічне втручання — методика лікування лазером або ін’єкціями.

    2. Що таке гіпергідроз?
    3. Краниофациальный гіпергідроз
    4. Гіпергідроз — до якого лікаря звернутися?
    5. Гіпергідроз долонь
    6. Генералізований гіпергідроз
    7. Емоційний гіпергідроз
    8. Як вилікувати гіпергідроз пахв?
    9. Як лікувати гіпергідроз стоп?