Артроз суглобів попереково-крижового відділу хребта: лікування, симптоми, причини

Артроз попереково-крижового відділу хребта є одним з найбільш поширених станів, що розвиваються у людей старше 40 років. За статистикою, у кожної третьої людини є подібне ураження попереково-крижового відділу, який доставляє певні незручності в повсякденному діяльності. Що ж це таке?

Артроз суглобів попереково-крижового відділу хребта: лікування, симптоми, причини » журнал здоров'я iHealth

Артроз суглобів хребта

Під артрозом в даний час розуміють дегенеративне захворювання, що вражає переважно міжхребетні зчленування.

Артроз суглобів попереково-крижового відділу хребта: лікування, симптоми, причини » журнал здоров'я iHealth 1

У нормі В поперековому відділі вчиняється більшість рухів тіла в просторі. Крім того, на нього припадає і практично вся маса тіла, адже саме поперек відповідає за підтримання тіла у просторі.

На рівні першого поперекового хребця розташовується поперекове нервове сплетіння, що відповідає за іннервацію тазу і нижніх кінцівок.

В результаті розвитку артрозу спостерігається погіршення кровообігу в даної області, защемлення корінців спинномозкових нервів, прогресування атрофічних процесів.

Клініка спондилоартрозу

Які ж симптоми характерні для розвитку артрозу поперекового відділу? На ранніх стадіях захворювання діагноз артроз поставити досить складно, так як практично жодних клінічних ознак захворювання немає. Єдиним симптомом, який може вказати на прогресування дегенеративного процесу, є тяжкість в попереку.

Вона з’являється при інтенсивній фізичній роботі або при тривалому знаходженні в нерухомому положенні (стояння). Однак на даний симптом багато хто не звертають уваги, так як часто посилаються на втому або переутруждение.

Артроз суглобів попереково-крижового відділу хребта: лікування, симптоми, причини » журнал здоров'я iHealth 2

При прогресуванні захворювання можуть спостерігатися такі симптоми, як обмеження рухів у попереку, біль. Обмеження рухів обумовлено зменшенням рухливості між хребцями, розвитком сполучнотканинних елементів між ними. Стають неможливими нахили вперед і в сторони.

Біль в попереку з’являється при защемлення корінців спинномозкових нервів. Зазвичай розвивається біль ниючого характеру, що посилюється після здійснення якої-небудь роботи та втрата вранці після тривалого періоду відпочинку.

За темою:  Абсцес після уколу (постін'єкційних): як лікувати в домашніх умовах?

Тривало існуючий артроз попереково-крижового відділу хребта може призводити до розвитку порушень з боку тазових органів, а також симптомів ураження нервів, іннервують нижні кінцівки. У деяких випадках спостерігається розвиток трофічних порушень на гомілках, слабкості м’язів ніг.

Діагностичні заходи

Яким же чином можна поставити діагноз артроз попереково-крижового відділу? Його діагностика полягає у проведенні комплексного обстеження.

В першу чергу необхідно ретельно зібрати анамнез захворювання та життя пацієнта, уточнити, як давно з’явилися болі в попереку, що пацієнт приймав для їх купірування, чи був ефект від проведеного лікування. Слід з’ясувати особливості роботи пацієнта: доводиться йому мати справу з тягарями, проводиться якась робота на повітрі, в холодному приміщенні.

Артроз суглобів попереково-крижового відділу хребта: лікування, симптоми, причини » журнал здоров'я iHealth 3

При проведенні об’єктивного огляду вдається виявити наявність сколіозу поперекового відділу, болючість при пальпації точок виходу спинномозкових нервів. При обмацуванні поздовжніх м’язів спини визначається їх напруга, ущільненість.

Часто із-за болю пацієнт приймає вимушене положення тіла, щадить уражену сторону (при односторонньому процесі), намагаючись менше рухатися.

Обов’язково слід провести і неврологічне обстеження. У пацієнтів з артрозом часто виявляється зниження рефлексів на нижніх кінцівках (колінного і ахіллового сухожилля), зменшення чутливості на ногах. Виявляється позитивний симптом Ласега: в положенні пацієнта лежачи на спині піднімається випрямлена нога. Симптом вважається позитивним, якщо кут між ногою і поверхнею ліжка становить менше 70-90 градусів (при цьому під час підняття кінцівки спостерігається посилення больового синдрому в попереку).

Артроз суглобів попереково-крижового відділу хребта: лікування, симптоми, причини » журнал здоров'я iHealth 4

При проведенні лабораторних досліджень достовірних даних про розвиток артрозу отримати не вдається. Єдині зміни, які можуть спостерігатися: збільшення кількості лейкоцитів (за рахунок локального запалення в області защемлення корінців) і сироваткового кальцію.

Найбільшою інформативністю володіє томографія. Найчастіше проводять комп’ютерну томографію, хоча в даний час існує більш безпечний її аналог — магнітно-резонансна томографія. З їх допомогою вдається виявити наявність зрощень між хребцями в попереково-крижовому відділі, зменшення відстані між ними.

За темою:  Перелом стегна (стегнової кістки, суглоба) зі зміщенням і без лікування, наслідки, реабілітація

Діагноз виставляється на підставі даних інструментальних обстежень та типової клінічної картини захворювання.

Підходи до лікування

Якими ж способами і методами необхідно лікувати артроз поперекового відділу хребта? Якщо захворювання знаходиться на ранній стадії розвитку, пацієнтам слід рекомендувати уникнення фізичних навантажень і перевтоми, зменшення маси тіла (якщо є її надлишок), носіння фіксуючих корсетів і поясів. Обов’язково грамотне розподіл навантаження і періодів роботи і відпочинку.

Медикаментозне лікування починають у тому випадку, якщо больовий синдром доставляє певні незручності.

На амбулаторному етапі можна використовувати такі препарати, як Мелоксикам, Спазматон, Толперизон. Вони сприяють зменшенню м’язової напруги, збільшення обсягу активних рухів у попереку. При неефективності амбулаторного лікування рекомендується продовжувати терапію захворювання в стаціонарних умовах.

Для цього використовують внутрішньовенні крапельниці з Еуфіліном, L-лізину эсцинатом. Дані препарати покращують кровообіг в ураженій області, сприяють зменшенню локального набряку та запалення.

Якщо стаціонарне лікування не надає належного ефекту, піднімається питання про проведення нейрохірургічного втручання.