Що робити якщо флюс на десні: симптоми, ознаки, лікування

Основною причиною виникнення гнійно-запальних процесів щелепно-лицевої області є несвоєчасне звернення до лікаря. Як показує досвід, пацієнти дуже бояться зубного болю, але ще більше бояться стоматологів. І при появі перших скарг готові терпіти до останнього, переступаючи поріг клініки вже на стадії ускладнень. У статті ми розглянемо, що таке флюс, а що таке періостит. Чи є різниця між цими поняттями? Докладно розберемо основні ознаки запалення. Відповімо на питання, як вилікувати флюс.

Причини флюсу

По своїй суті періостит позначає те ж саме захворювання, що і флюс. Різниця тільки в тому, що «періостит» – медичний термін, а «флюс» використовується у повсякденному вжитку людьми, які не мають прямого відношення до медицини.
Чому з’являється флюс? Причина флюсу на десні буває одонтогенного та неодонтогенного походження.
Спровокувати розвиток захворювання може:

  • загострення хронічного періодонтиту;
  • нагноєння кісти;
  • загострення хронічного локалізованого або генералізованого пародонтиту;
  • альвеоліт (ускладнення, яке виникає після видалення зуба);
  • ускладнене прорізування зуба мудрості;
  • травматичне пошкодження;
  • занесення інфекції внаслідок не дотримання правил асептики і антисептики при проведенні терапевтичних, хірургічних маніпуляцій у порожнині рота;
  • проникнення мікроорганізмів і їх токсинів з іншого патологічного вогнища гематогенним або лімфогенним шляхом.

Періостит зуба виникає при залученні в запальний процес окістя альвеолярного відростка і тіла щелепи. Важливо знати: виявлено, що зубний флюс частіше розвивається у людей з мікробної сенсибілізацією до стафілококу. І чим вище сенсибілізація, тим важче протікає захворювання.

Симптоматика

Загальні симптоми флюсу, а також їх вираженість знаходяться в прямій залежності від наступних факторів:

  1. Типу запальної реакції.
  2. Загальної та місцевої резистентності.
  3. Вірулентності мікрофлори.
  4. Локалізації патологічного процесу.
  5. Віку.

Зубний флюс частіше виникає на тлі переохолодження, сильного емоційного або фізичного напруження. Ознаки флюсу більш стерті у людей літнього віку, а також при наявності супутніх захворювань (цукровий діабет, ішемічна хвороба).

У пацієнтів з діагнозом періостит симптоми будуть наступні:

  • інтенсивна біль у місці причинного зуба, посилюється навіть від дотику до нього мовою;
  • виражений больовий синдром в тій ділянці щелепи, де сформувався флюс на десні;
  • поширення болю у вухо, скроню, очі (залежить від локалізації запалення);
  • загальна слабкість;
  • втрата апетиту;
  • гіпертермія.

Зовнішні ознаки

При появі флюсу симптоми у пацієнтів безпосередньо пов’язані з топографією патологічного вогнища.

  1. У разі, коли джерелами інфекції є верхні різці, може опухнути верхня губа.
  2. Якщо причини виникнення флюсу, бічні різці – розпухає і щока, так як процес поширюється і на м’які тканини обличчя.
  3. Від бічних різців інфекція проникає і на небо, при цьому в передньому відділі з’явитися припухлість півсферичної форми. Від дотику мовою біль посилюється.
  4. Якщо з’явився флюс від іклів, надутися може не тільки подглазничная зона. Крило носа, нижнє і навіть верхню повіку втягуються в процес.
  5. Корінні зуби сприяють поширенню мікроорганізмів та їх токсинів на тканини виличної, щічної, привушної областей. Що важливо: у протягом кілька днів набряк починає опускатися, і може створитися помилкове уявлення, що причиною є нижні корінні зуби.
  6. Від нижніх різців може збільшуватися нижня губа, також спостерігається набряклість тканин підборіддя, згладженість підборіддя складки.
  7. Якщо причиною флюсу виступають ікла нижньої щелепи – в процес втягується поднижнечелюстная область.
  8. Нижні корінні зуби ведуть до набряку щокового, приушного, поднижнечелюстного ділянок. При ураженні жувальних м’язів, виникає обмежене відкривання рота. Флюс може ставати причиною втрати чутливості нижньої губи внаслідок компресії запальним інфільтратом нижньощелепного нерва. В результаті періоститу розвивається регіонарний лімфаденіт.
За темою:  Чим полоскати флюс:можна полоскати рот при флюсі зуба

Внутрішньоротові ознаки

З’явився флюс зуба має характерні ознаки та у роті. При огляді лікар виявляє причинний зуб, який, як правило, зруйнований. Кореневі канали заповнені гнильним вмістом, при проведенні інструментальної обробки з їх гирлової частини може виходити гнійний ексудат. Але є випадки, коли канали запломбовані (але не до фізіологічної верхівки), і пройти їх за допомогою механічних або машинних інструментів досить-таки складно. З анамнезу можна дізнатися, що зуб вже раніше турбував. Постукування по коронці хворобливе. Слизова оболонка в ділянці перехідної складки гіперемована (червона), згладжена. При переході серозної форми в гнійну в області перехідної складки (або на небі) вдається визначити припухлість кулястої форми.

Якщо патологічний процес поширився від нижніх молярів, набряклість може з’являтися і в під’язиковій ділянці. Мова при цьому роздутий, покритий нальотом, на ньому видно відбитки зубів. Коли джерелом інфекції виступають зуби мудрості, в процес втягується і передня піднебінна дужка, крилоподібні-нижньощелепних складка. Хворі скаржаться на біль при ковтанні.
Якщо зубний флюс виник внаслідок пародонтиту, в ділянці причинного зуба вдається діагностувати глибокий зубо-десневой кишеню, який, власне, і служить вхідними воротами для інфекції.

Якщо у пацієнта виявили флюс — причини запального процесу можуть бути пов’язані і з раніше віддаленим зубом. При інфікуванні лунки альвеоліт розвивається. Відсутність належного лікування, поряд зі зниженням загального та місцевого імунітету, стає причиною виникнення такого ускладнення, як періостит. При цьому під час пальпаторного огляду лунки може вийти гнійний ексудат.

Класифікація

Види флюсів умовно поділені за характером перебігу захворювання на гострі форми і хронічні. Гострий періостит супроводжується вираженою клінікою. Чітко видно як позаротові, так і внутрішньоротові ознаки. Спочатку процес розвивається за типом серозного запалення. При відсутності лікування можлива поява гнійного вмісту у ділянці окістя. Гнійний періостит представляє особливу небезпеку, так як може призвести до розвитку абсцесу, флегмони, остеомієліту.
Хронічні форми зустрічаються набагато рідше. Частіше спостерігаються у молодих людей і у дітей. Виникають при хронізації гострого процесу. Хоча є випадки, коли захворювання розвивалося без попередньої гострої стадії. Зовнішні ознаки виражені не так яскраво. В порожнині рота лікар виявляє причинний зуб, при постукуванні трохи болючий. Слизова оболонка слабо гіперемована.
Фахівці розрізняють наступні форми хронічного періоститу:

За темою:  Нарив в десні лікування в домашніх умовах
  1. Простий. При раціональному лікуванні вдається усунути патологічні зміни в кістковій тканині, процес перебудови характеризується оборотним течією.
  2. Міофасцити. Протікає з появою гіперостозу. Наростання остеоїдної тканини не піддається консервативному лікуванню.
  3. Рарефицирующий. Характерні резорбтивние зміни структури кістки. Причиною в більшості випадків є травматичне ушкодження тіла щелепи. В результаті утворюється гематома, яка в подальшому заміщається волокнами кісткової тканини. Виникає ущільнення окістя. В кістці формується вогнище розрідження.

Лікування

У цьому розділі ми розберемо, як позбавитися від флюсу. Лікування періоститу зуба спрямована на виявлення і усунення причини, що викликала запальний процес, купірування патологічного вогнища, запобігання розвитку ускладнень.
Спочатку в стоматології лікар визначає, внаслідок чого з’явився флюс. Якщо причиною є зруйнований або неякісно вилікуваний зуб, фахівці вирішують, чи доцільно його збереження (в такому випадку проводиться ендодонтичне лікування) або показано видалення. При серозною формою прибрати флюс вдається відразу після видалення зуба-джерела інфекції, при цьому робити розріз немає необхідності.

Якщо все ж стоматологи прийняли рішення зберегти зуб, проводиться інструментальна та медикаментозна обробка каналів. Як правило, порожнина зуба залишають відкритою (для відтоку ексудату), призначають содо-сольові полоскання (1ч.л. соди + 1 ч. л. солі на 200 мл води). При позитивній динаміці показана тимчасова пломбування кореневих каналів антисептичної кальцийсодержащей пастою. Наступні етапи терапевтичного лікування залежать від даних рентгенограм.

  • Якщо діагностовано серозний періостит — лікування може включати і призначення фізіотерапевтичних заходів. Добре допомагає УВЧ (атермическая доза), флюктуоризация, гелій-неоновий лазер. Адже механізм дії всіх цих процедур сприяє затихання запальних явищ.
  • Як лікувати флюс на десні при переході процесу в гнійну форму? У цьому випадку боротися з флюсом, тільки усунувши першопричину, буде недостатньо. Необхідно зробити розріз для розкриття поднадкостничного абсцесу. При появі флюсу лікування ні в якому разі не повинно включати застосування зігріваючих компресів. Це тільки погіршить ситуацію, спровокує виникнення серйозних ускладнень.
  • Що робити якщо флюс лопнув? Може, вже й немає необхідності звертатися до лікаря? Це в корені неправильно, так як самостійно проходити періостит не може. Поява відтоку трохи зніме біль, але причина залишиться і ситуація без втручання стоматолога тільки погіршиться.
  • Лікування флюсу також включає постановку дренажу, який фіксують у зробленому раніше розрізі на 3-4 дні. Але що робити, якщо флюс на небі? В такому випадку тактика така: після розтину абсцесу, січуть ділянку м’яких тканин трикутної форми. Це перешкоджає злипанню країв, забезпечуючи при цьому хороший дренування.
  • У післяопераційний період для боротьби з флюсом призначають і медикаментозну терапію, яка включає застосування антибактеріальних засобів (Амоксиклав, Ампіокс), сульфаніламідів, гипосинсибилизирующих ліків (Кларитин, Тавегіл), знеболюючих препаратів.
  • При появі флюсу на десні лікування повинно включати і полоскання ротової порожнини. Це сприяє видаленню гною з рани, знімає запальний інфільтрат. Стоматологи призначають розчини калій перманганату, гідрокарбонату натрію(1-2%) тричі на день. Важливо знати: температура розчинів повинна бути до 40гр Цельсія. Полоскання рідиною більш високої температури веде до розвитку застійних процесів у патологічному вогнищі. Для антисептичної обробки можна також приготувати відвари таких лікарських рослин, як ромашка, календула, шавлія.
  • Якщо періостит розвинувся від верхніх молярів, то для запобігання виникнення ознак одонтогенного гаймориту призначають судинозвужувальні препарати. Це можуть бути краплі Галазолін, Нафтизин, Санорин. Застосовувати показано протягом 6 днів.
За темою:  При відкриванні рота хрумтить щелепу: причини, лікування

Як зняти запальний інфільтрат при хронічному періоститі? Лікування спрямоване на усунення джерела інфікування. Частіше причинний зуб підлягає видаленню, так як консервативні методи малоефективні. Хірург-стоматолог виробляє видалення патологічно зміненої окістя, видаляє новостворену остеоїдну тканину. На рану накладають шви. У післяопераційному періоді призначають симптоматичне лікування, вітамінотерапію. Електрофорез калію йодиду також часто використовують у лікуванні хронічного періоститу.

У статті ми розглянули основні причини захворювання, характерні зовнішні та внутрішньоротові ознаки, а також детально розібрали, що робити при флюсі. Підсумовуючи всю інформацію, викладену вище, робимо висновок: періостит – серйозне захворювання, що вимагають надання спеціалізованої допомоги. Не займайтесь самолікуванням! Адже це може призвести до розвитку таких небезпечних для життя ускладнень, як остеомієліт, флегмона, сепсис.