Хронічний пульпіт: симптоми і лікування

Хронічний пульпіт вважається складною формою патології, яка може протікати без появи характерної симптоматики. Це викликає проблеми у своєчасному виявленні і лікуванні недуги, що часто стає причиною розвитку багатьох ускладнень. При хронічному пульпіті спостерігається поступове ураження запальним процесом м’яких тканин зуба, і така патологія може затягнутися надовго.

Характеристика хвороби

Під терміном «пульпіт» мається на увазі запалення судинно-нервового пучка, що локалізується в коронкової частини зуба. У ситуації, коли патологія протікає в гострій стадії, вдається зупинити подальше прогресування патології і відновити зуб без видалення нерва. Хронічний пульпіт викликає розвиток необоротної форми патології і всередині моляра спостерігається повільне переродження пульпи.

У хворого утворюється фіброзна тканина, після чого настає некроз тканин або розростання судинно-нервового пучка до заповнення каріозної порожнини. Медична практика показує, що така недуга виявляється у великої кількості людей, що звертаються за допомогою до стоматолога. Багато хворі приходять на консультацію до стоматолога не з причини сильного больового синдрому, а при боязні втратити зуба. Переважно розвиток хронічного пульпіту вважається результатом не вилікуваним гострої форми хвороби, але в дитячому віці він може з’явитися і без неї.

Причини розвитку недуги

Перебіг хронічної форми патології не супроводжується появою характерних ознак. Такий пульпіт може з’являтися у пацієнта як самостійна хвороба, але нерідко стає наслідком гострої форми недуги. Фахівці стверджують, що перехід хвороби в хронічну форму спостерігається через 12 тижнів після початку її розвитку.

Переважно хронічний пульпіт розвивається на тлі багатьох інфекцій і токсинів, які вони виділяють. Для запобігання появи багатьох ускладнень необхідно своєчасно діагностувати хворобу і провести її лікування.

Викликати прогресування пульпіту здатні наступні фактори:

  • утворення порожнини, в яку потрапляє їжа, адже саме вона стає ідеальним середовищем для життєдіяльності бактерій;
  • скол моляра;
  • проведення неякісного стоматологічного втручання;
  • поява у роті апікального отвору, в які потрапляють патогенні мікроорганізми;
  • стирання коронки, що провокує виникнення патології.

Іноді викликати пульпіт здатні різні лор — захворювання, наприклад, гайморит. Такі фактори стає своєрідним пуском для розвитку гострого пульпіту, який повільно перетворюється в хронічний.

Види недуги

Фахівці виділяють наступні хронічні форми пульпіту:

За темою:  Бюгельное протезування зубів: що це таке, ціна, фото
Хронічний фіброзний пульпіт. Переважно починає своє прогресування на фоні гострої форми. При такій патології спостерігається поява характерних симптомів і основним серед них вважається біль. Переважно вона виникає при впливі на моляри теплових подразників і особливо холоду. Після того, як подразнюючі фактори перестають впливати на зуб, неприємні відчуття не зникають, і з’являється у вогнищі певного зуба. При огляді діагностується велика каріозна порожнина із збереженою пульпою.
Хронічний гіпертрофічний пульпіт. З’являється як наслідок сполучення каріозної порожнини з пульпарної камери. Переважно місцем виникнення каріозних порожнин стає жувальна поверхня моляра, тому процес вживання їжі вважається одним з сильних подразників. Основною ознакою такої форми недуги стає кровоточивість, яка виникає при вживанні їжі.
Гангренозна форма. Виникає як результат запущеного гнійного або хронічного фіброзного пульпіту. При такої хвороби відбувається поетапне прогинання пульпи і при розтині пульпарної камери можна побачити її сірувате забарвлення. Основним симптомом при такій формі хвороби вважається сильна біль, місцем локалізації якої стає область одного конкретного зуба. При огляді спеціаліста вдається виявити велику порожниною, уражену каріозним процесом з розкриттям рогом пульпи.

Фахівці виділяють і такий вид патології, як загострення хронічного пульпіту. Лікування такої патології може проводитися як за допомогою консервативної терапії, так і шляхом хірургічного втручання. У більшості випадках загострення настає при фіброзної і гангренозною формою і відбувається це з наступних причин:

  • зниження захисних функцій організму;
  • сильне переохолодження;
  • прогресування в організмі інфекційних патологій.

Кожна з форм хронічного пульпіту викликає розвиток певної симптоматики і потребує обов’язкового усунення.

Симптоматика хвороби

Часто при хронічному пульпіті симптоми часто не з’являються. Хронічний фіброзний пульпіт завжди викликає поява сильних приступообразних болів, які є реакцією на термічні подразники. Характерною рисою такої форми хвороби вважається відстрочений характер появи і зникнення больового синдрому, тобто неприємні відчуття не зникають після припинення дії подразника, а через деякий час. Крім больових нападів пацієнт може скаржитися на появу в ураженому зубі відчуття тяжкості.

При розвитку хронічного гіпертрофічного пульпіту зазвичай больовий синдром не виникає. У більшості випадках відбувається розростання в зубі сторонньої тканини, яка постійно травмується і стає причиною кровоточивості при прийомі їжі. Часто спостерігається сильна болючість при натисканні на зуб або в процесі жування.

Для хронічного гангренозний пульпіт властива більш виражена симптоматика. Пацієнти відзначають появу ниючих болів, що виникають при впливі на зуб різних подразників. Навіть після їх зникнення протягом тривалого часу больовий синдром не зникає. При такій формі захворювання починається гнильне розкладання пульпи, що викликає появу неприємного запаху з рота. Спостерігається фарбування молярів у сіруватий колір і потьмяніння емалі.

За темою:  Запах тухлих яєць з рота причини

У ситуації, коли загострюється хронічний запальний процес, больовий синдром може розвинутися без впливу подразника. Переважно такий патологічний процес розвивається вночі, причому біль задоволена тривала і іррадіює в трійчастий нерв.

Методи діагностики

При відвідуванні стоматологічного кабінету лікар цікавиться у пацієнта характером болю, яка його турбує. Крім цього, фахівцем звертається увага на її тривалість і гостроту нападів, а також присутність гострих больових епізодів в анамнезі. Зазвичай діагностика хвороби у пацієнта проводиться із застосуванням таких методів, як огляд хворого зуба і зондування пульпи.

При різній формі патології під час огляду виявляється велика каріозна порожнина, яка сполучається з пульпової камери. При проведенні зондування пульпа не викликає болю і дискомфорту, і не кровоточить. У тому випадку, якщо виявлено гіпертрофічний пульпіт, то спостерігається вибухання грануляційної тканини з каріозної порожнини.

При проведенні рентгенографії вдається визначити зміни, які представлені у вигляді розширення периодонтальної щілини або розрідження кісткової тканини. Важливо правильно диференціювати хронічну форму пульпіту від гострої стадії хвороби, глибокого карієсу та стадії загострення хронічного періодонтиту.

Особливості лікування хвороби

Стоматолог в першу чергу звертає увагу на загальний стан хворого. Насправді, лікування хронічної форми захворювання не проводиться за допомогою консервативних методів. У дитячому віці усунення такого захворювання має деякі відмінності, чим при лікуванні дорослих. Це пов’язано з тим, що організм дітей ще занадто слабкий для застосування тих чи інших лікарських препаратів. З особливою обережністю проводиться лікування хронічного пульпіту і у літніх людей, оскільки деякі знеболюючі засоби можуть негативно впливати на стан серцево — судинної системи.

У більшості випадків при хронічному пульпіті лікування проводиться шляхом хірургічного втручання, але хід самої операції визначається формою патології.

При діагностуванні у пацієнта фіброзного пульпіту лікування спрямоване, насамперед, на видалення ураженої частини пульпи. У тому випадку, якщо патологія вражає занадто велику площу, то можливо повне видалення зубної пульпи. Пацієнту вводяться знеболюючі препарати, і починається сама операція, яка включає в себе наступні етапи:

За темою:  Капи для вирівнювання зубів: фото, ціна, відгуки
  • розтин ураженої порожнини зуба і видалення всіх накопичень разом з ураженими тканинами;
  • виконання антисепции і видалення перегородки, за допомогою якої пульпа відокремлюється від порожнини зуба;
  • проведення резекції коронки і розширення кореневих каналів, що дозволяє позбавитися від фіброзу;
  • виконання повторної обробки засобами протизапальної дії та пломбування зуба спочатку тимчасова, а потім постійна.

Лікування гіпертрофічного пульпіту направлена на часткове або повне позбавлення від пульпи. Операція проводиться із застосуванням загального або місцевого наркозу і це залежить від ступеня запального процесу. Хірургічне втручання здійснюється за ідентичною схемою, яка застосовується при усуненні фіброзної форми недуги. Єдиною відмінністю вважається той факт, що гіпертрофічна форма потребує ретельної прочищенню та пломбуванні каналів.

Усунення гангренозного захворювання проводиться лише досвідченим стоматологом, і процедура включає в себе наступні стадії:

  • введення знеболюючих засобів в область запального процесу;
  • усунення коронкової частини пульпи і розширення каналів з метою позбавлення від решти запаленої пульпи;
  • виконання електрокоагуляції, тобто робиться припікання нерва, і порожнину зуба ретельно висушується
  • фахівцем проводиться накладення антисептичної пов’язки і пломбування каналів.

Лікування пульпіту в дитячому віці має деякі відмінності, адже сполучна тканина ще досить пухка, а дентин не досить минерализирован.

Профілактика хвороби

Своєчасне виявлення та ефективне лікування хвороби дозволяє зберегти моляр надовго. При запущеній формі пульпіту можлива поява різних важких наслідків, наприклад, остеомієліт, гнійний періостит і періодонтит.
Самим ефективним способом попередження недуги вважається профілактика і своєчасна боротьба з карієсом в дитячому віці. При появі зубного болю не варто її терпіти, оскільки вона може сигналізувати про запаленні пульпи. Уникнути розвитку хронічного пульпіту вдається при регулярному відвідуванні стоматологічного кабінету і при правильному догляді за зубами.