Уреаплазмоз у жінок: зараження, симптоми, лікування
Серед всіх одноклітинних паразитів, що мешкають в людському тілі, уреаплазма найменш агресивна. Вона «задовольняється» обитанием в клітинах епітелію сечостатевої системи і не поширюється по всьому організму. Тобто уреаплазмоз – це локальний патологічний процес, на відміну, наприклад, від тяжкого ураження організму, що викликається паразитом шистосомой. З іншого боку, він ще недостатньо вивчений, і нерідко підносить несподівані сюрпризи.
Статистика говорить, що уреаплазма визначається майже у половини жінок, що проходять огляд у гінеколога, і лише у невеликої кількості з них є скарги та інші прояви захворювання. Ще десяток років тому бралися лікувати тільки тих, у кого виявлялися симптоми, а сама уреаплазма вважалася умовно патогенним мікроорганізмом. Але практика показала, що вона в будь-який момент за певних умов може придбати патогенні властивості, викликати запальний процес і навіть привести до розвитку ускладнень.
Шляхи зараження та умови розвитку захворювання
Існують 3 способи зараження уреаплазмою:
- Статевий.
- Внутрішньоутробний.
- Побутовий.
Статеве зараження може відбуватися як при традиційному, так і при оральному контакті, тому що збудник може зберігатися в слині. Внутрішньоутробне зараження відбувається під час пологів, коли плід проходить через інфіковані родові шляхи матері. Побутове зараження можливе тільки у водному середовищі при спільному перебуванні з хворим в загальній ванні, басейні, прісному водоймищі.
На що потрапив в організм мікроб відразу реагує імунна система, але антитіла не знищують його, а лише пригнічують активність. Збудник може роками перебувати в тканинах непоміченим, але при появі сприятливих умов починає розмножуватись та пошкоджувати тканини, викликати запалення. Такими умовами є:
- зниження імунітету (після перенесених інфекцій, важких захворювань, в ослаблених та ВІЛ-інфікованих жінок);
- вагітність, коли відбувається зміна гормонального фону і обмінних процесів;
- аборти і викидні;
- статеві інфекції (гонорея, сифіліс, трихомоніаз, хламідіоз);
- тривале застосування імуносупресорів для придушення імунітету — при колагенозах, після трансплантації органів;
- наявність на слизовій оболонці шийки матки ерозії.
Порада: при наявності будь-якого неблагополуччя з боку сечостатевих органів або хронічного системного захворювання потрібно обов’язково звернутися до гінеколога для проходження обстеження на уреаплазмоз.
Клінічні симптоми уреаплазмоза
Уреаплазмоз може мати 3 клінічні форми:
- безсимптомну;
- гостру;
- хронічну.
Безсимптомна форма перебігу виявляється більш чим у 90% жінок, тобто збудник визначається на тлі, здавалося б, повного здоров’я. Але це не означає, що така форма не викличе проявів. При ослабленні імунітету вона може перейти як в гострий, так і хронічний перебіг.
Гостра форма характерна при масивному зараженні на тлі інших, що послаблюють організм захворювань. При цьому з’являються часті сечовипускання, білі (виділення з піхви), болі внизу живота, промежини, хворобливість при статевому контакті. При зараженні оральним шляхом розвивається клініка катарального фарингіту, тонзиліту, характерно першіння в горлі, біль при ковтанні.
Хронічна форма розвивається після недолікованої гострою, або ж має спочатку хронічне протягом. Вона проявляється такими симптомами, як і гостра форма, тільки менш вираженими. Загострення виникають на фоні інших захворювань сечостатевої системи. Так, уреаплазмоз виявляється у 48% жінок із запаленням придатків, у 40% з ерозією шийки матки, майже у 70% при циститі і пієлонефриті. Загальні прояви для уреаплазмозу не характерні, як, наприклад, симптоми гельмінтозу у дорослих (головний біль, нудота, блювота і так далі).
Діагностика
Відповідно до міжнародних правил, на уреаплазмоз обов’язково повинні бути обстежені такі категорії жінок:
- з гострим і хронічним запаленням статевої сфери (кольпіт, ендоцервіцит, ендометрит);
- з ерозією шийки матки;
- з порушенням менструального циклу;
- з частими абортами або викиднями;
- з безпліддям;
- із захворюваннями сечовивідних шляхів (цистит, пієлонефрит);
- вагітні, у яких з’явилися виділення.
При цьому беруться мазки на мікрофлору з піхви, шийкового каналу, пацієнтка направляється на проведення генетичного аналізу крові (ПЛР–полімеразна ланцюгова реакція), який дає найбільш достовірні результати про інфікованість і стан активності паразита в організмі.
Уреаплазмоз у вагітних
Небезпека уреаплазмозу при вагітності полягає в тому, що він часто провокує викидні або передчасні пологи, багато дітей народжуються недоношеними. Крім того, під час процесу пологів більше половини немовлят інфікуються збудником хвороби, а у жінки після пологів розвиваються тяжкі форми запалення матки.
Тому лікувати вагітних потрібно обов’язково, але лише коли термін перевищить 20 тижнів. До цього періоду плід завершує своє формування, і вплив антибіотиків на нього вже не так небезпечно.
Порада: не можна планувати вагітність до лікування хвороби, а якщо вона все ж настала, обов’язково пройти лікування. Уреаплазма завдасть майбутній дитині та жінці набагато більшої шкоди, чим антибіотики.
Методи лікування
Провідним методом лікування є антибіотикотерапія препаратами широкого спектра дії після попереднього лабораторного визначення чутливості до них висеянной з мазків уреаплазми. Зазвичай призначають, кларитроміцин, ципрофлоксацин, сумамед, коаліціада та інші. Антибіотикотерапії також підлягає статевий партнер. Якщо ознаки трихомоніазу у чоловіків зазвичай не виражені, то при уреаплазмозе, навпаки, симптоматика завжди має яскраві прояви, і діагностувати інфекцію нескладно. Вид препарату і схема застосування призначається урологом або венерологом після обстеження.
Для профілактики дисбактеріозу призначають препарати групи пробіотиків, що містять корисні лактобактерії, біфідобактерії, а також мінерально-вітамінні комплекси, стимулятори імунітету рослинного походження.
Місцево призначають вагінальні ванночки, тампони і свічки з антисептиками, за стиханні гострих явищ приєднують фізіопроцедури – ультразвук, лазеротерапію. При наявності ерозії виконують її коагуляцію (лазерну, радіочастотну).
Додатково рекомендовані трав’яні збори, як при лікуванні паразитів народними засобами. До складу трав’яних чаїв потрібно обов’язково включати «тріаду» трав: полину, гвоздику, пижмо. В народній медицині вони вважаються найкращим засобом від паразитів в організмі людини, але знову-таки, лише як доповнення до основного лікування, призначеного лікарем.
Регулярне медичне обстеження у гінеколога – найважливіший захід для раннього виявлення уреаплазмозу, своєчасного та ефективного лікування, збереження жіночого здоров’я і головної функції – дітонародження.
Відео