Цистометрія сечового міхура: особливості діагностики

Діагностичний метод, що дозволяє вивчити патологічні зміни у виконанні сечовим міхуром своїх функцій, носить назву цистометрія. Дослідження дає можливість встановити ємність міхура, а також тиск усередині нього в наповненому і спорожнення станах. Також процедура дає можливість оцінити роботу сечовипускального каналу і детрузора. Як же проводиться цистометрія? Як підготуватися до проведення діагностики сечового міхура?

Які показники роботи сечового міхура вважаються нормою?

Про нормальної роботі органу говорять такі показники:

• не менше 50 мл залишкової сечі;
• об’єм сечового міхура 400-600 мл;
• кашель не може спровокувати витікання сечі;
• немає систолічних скорочень детрузора;
• перший позив до сечовипускання між 150-200 мл;
• підвищення тиску детрузора не більше, чим на 15 см вод.ст. при вставанні і наповнення;
• підвищення тиску детрузора менше чим на 70 см вод.ст, пікова швидкість потоку сечі більше 15 мс/с при сечовипусканні.

Коли проводиться цистометрія?

Показаннями до проведення процедури є такі:

• оперативне лікування нетримання сечі не мало успіху;
• помилкові позиви до сечовипускання;
• утруднення сечовипускання;
• збільшення кількості сечі;
• нейрогенний сечовий міхур;
• болі в сечовому міхурі, якщо немає запального процесу;
• неповне спорожнення сечового міхура;
• підготовчий етап до першої операції при нетриманні сечі.

Проведення діагностики

При необхідності проведення цистометрія, пацієнт повинен обов’язково повідомити лікарю про таких фактах:

• наявність або підозра на вагітність;
• алергічної реакції на лікарські препарати, засоби анестезії, латекс;
• прийнятих на даний момент медикаментах;
• низькою згортання крові або лікуванням препаратами для разжиживания крові. Перед проведенням діагностики лікар може відмінити їх прийом.

Прямо перед проведенням діагностики цистометрія або за день до неї, лікар призначає антибіотик. Для пацієнтів, які страждають запорами, рекомендована очисна клізма.

При проведенні процедури цистометрія пацієнт перебуває в стаціонарі. Хід дослідження може змінюватися в залежності від тяжкості стану пацієнта.

Пацієнт роздягається і знімає з себе всі предмети, що створюють перешкоди для проведення дослідження. Після цього здійснюється спорожнення сечового міхура, під час якого проводиться урофлоуметрія.

Пацієнт лягає на стіл і лікар здійснює введення катетера в сечовий міхур. Потім вводиться додатковий катетер у піхву або пряму кишку. Вони з’єднуються з цистометром.

В сечовий міхур повільно нагнітається газ або рідина, і фіксуються показники на різних стадіях. Іноді може вводитися медикаментозний препарат, що впливає на м’язовий тонус сечового міхура, після чого продовжується дослідження. Швидкість заповнення 10-100 мл/хв. В процесі заповнення пацієнтка має повідомити лікаря про першому і імперативний позивах до сечовипускання, що реєструється лікарем.

Він також відзначає наявність позивів, больові відчуття, систолічні скорочення детрузора, фактори їх провокують (покашлювання, звук води, що ллється). Відзначається підвищення тиску під час наповнення або вставання. Після того, як досягнуть максимальний обсяг, катетер, через який вводили розчин або газ, виймається (інші катетери залишаються), пацієнтка встає. Лікар просить покашляти, роблячи відмітку про будь закінчення сечі.

Тривалість процедури цистометрія становить 40-60 хвилини, а про результати дослідження сечового міхура можна сказати відразу після його завершення.

Можливі ризики і побічні прояви

У більшості випадків діагностична процедура цистомитрия добре переноситься. Побічні реакції організму бувають вкрай рідко, за винятком неприємних відчуттів при сечовипусканні, які носять тимчасовий характер і швидко проходять. Також в сечі може бути невелика кількість крові, як результат травмування катетером. Ці симптоми минають самостійно і не потребують якомусь лікуванні.

Негайне звернення до лікаря необхідно при появі таких симптомів:

• кількість крові в сечі збільшується;
• постійні больові відчуття в животі;
• озноб або гарячка;
• зменшення об’єму сечі.

Навіть якщо симптом всього один, потрібна консультація лікаря, що допоможе уникнути подальших ускладнень.