Аденоміоз і міома матки: симптоми, причини, лікування

На жаль, екологічна обстановка в сучасних мегаполісах і великих містах в наш час залишає бажати кращого. Тому випадки «жіночих» захворювань почастішали. До таких хвороб відносяться аденоміоз (найчастіше вузлової форми) і міоми, нерідко поєднуються один з одним. Така частота діагностування поєднання двох захворювань пояснюється гормональними порушеннями, є ускладненням обох недугів. І аденоміоз і міома матки призводять до дифузних змін в порожнині органа.
Для того щоб зрозуміти, чим обумовлена поєднання цих двох недуг, спочатку необхідно детальніше торкнутися їх окремо.

Міома

Міомою (лейоміомою матки називається доброякісна пухлина, що з’явилася в її міометрії (м’язовому шарі). Виникає вона шляхом ділення м’язових і сполучних клітин, які утворюють міоматозні вузли або пухлини.

Це захворювання діагностується у жінок від 35 до 50 років, але в останні роки недуга «помолодшав»: до лікарів звертаються молоді 25-річні дівчата, які мають труднощі із зачаттям з-за міоматозних вузлів в матці.

Існує кілька класифікацій лейоміоми:

По локалізації:

• Сумбукозная – розташована всередині матки, часто росте на тонкій ніжці;
• Субсерозная – росте на зовнішній поверхні органу, часто зачіпає сусідні органи черевної порожнини;
• Шийкова міома розташована в шийці матки;
• Інтерстиціальна локалізується в серединному шарі міометрія.

За кількістю пухлин:

• Одинична;
• Множинна.

При діагностуванні міоматозних вузлів лікарі співвідносять ступінь їх розвитку з величиною матки при вагітності в тижнях.

Відомо безліч випадків, коли з настанням клімаксу міоматозні вузли у жінок розсмоктувалися і зникали самі собою, що пов’язано в кардинальним зниженням кількості жіночих статевих гормонів в організмі.

Причинами появи лейомиом медики вважають:

• Гормональні збої;
• Депресії, стресові ситуації;
• Хвороби ендокринного характеру;
• Інфекційні захворювання хронічного перебігу;
• Порушений обмін речовин;
• Спадковий фактор;
• Регулярні часті відвідування солярію;
• Пізній вік народження первістка, бездітність;
• Запалення органів жіночої сечостатевої системи;
• Вживання ОК роками.

На ранніх стадіях міома практично не дає про себе знати і проявляється лише після досягнення нею певного діаметру. Симптомами, що вказують на можливий розвиток лейоміоми, вважаються:

• Менструальні болі внизу живота і в поперековому відділі спини (інтенсивні і середньої сили);
• Великі обсяги менструальної крові;
• Прискорені сечовипускання;
• Хронічні запори;
• Болі в голові, серці.

Міоми можуть бути причиною безпліддя (вузол перешкоджає проходженню яйцеклітин і сперматозоиов по внутрішніх статевих органів) або хронічного невиношування (зміни пухлини, що відбуваються в процесі розвитку плоду, провокують викидні).

Міоми великих розмірів часто стають показанням до розродження шляхом кесаревого розтину.

Аденоміоз

Аденомиозом називають незвичайне розростання ендометрію, при якому його клітини проростають вглиб м’язового маточного шару. По суті, аденоміоз – це одна з різновидів ендометріозу.

Ендометрієм називається внутрішній шар матки, який протягом всього менструального циклу росте в очікуванні, що до нього прикрепится запліднена яйцеклітина. А коли цього не відбувається, організм відторгає основну частину ендометрія, який покидає матку у вигляді кровотечі.

Анатомічно міометрій і ендометрій поділяється тонким прошарком. Нормальним вважається розростання слизової всередину матки, якщо ж ендометрій починає пробивати перегородку і рости в міометрій, на тлі таких змін діагностується аденоміоз.

У медицині існують кілька різновидів аденоміозу:

• Вогнищевий – коли недуга вражає міометрій з утворенням вогнища;
• Дифузний – локалізація в міометрії, без вогнищ;
• Вузловий – вогнища аденоміозу складаються із залозистої і сполучної тканини (структура дуже схожа з миоматозной пухлиною);
• Поєднання вогнищевої і дифузної форм.

Лікарі до теперішнього часу так і не виявили справжню причину розриву бар’єрної тканини між міометрія і ендометрієм. Проте вважається, що існують деякі несприятливі фактори:

• Багаторазові аборти;
• Розродження шляхом кесаревого розтину;
• Хірургічні операції на матці;
• Природні багаторазові пологи;
• Запальні захворювання органу.

Зустрічається аденоміоз у жінок після 25-30 років, однак відомі випадки діагностування хвороби у дівчат 13-16 років. Пов’язано це з недостатнім відкриттям шийки при початку регулярних менструацій і з індивідуальними особливостями розвитку жіночої репродуктивної системи (аномалії внутрішньоутробного розвитку ендометрію).

Симптоматика аденоміозу схожа з ознаками розвитку міом:

• Нерегулярні, болючі, рясні менструації;
• Коричневі виділення з статевих шляхів під час овуляції;
• Болі внизу живота, здуття матки;
• Больові відчуття під час сексу.

Безпліддя аденоміоз сам по собі не викликає, однак те, що часто зустрічаються його поєднання з міомами або ендометріозом, може стати перешкодою до материнства.

Поєднання міоми матки та аденоміозу

Природа обох недугів однакова, тому поєднання аденоміозу з миоматозними вузлами в порожнині матки – нерідка ситуація.

Причинами цього явища можуть бути:

• Хронічні інфекції (гепатит);
• Гормональні порушення в жіночому організмі;
• Недоліковані «жіночі» хвороби;
• Збої в імунній системі;
• Багаторазові переривання вагітності;
• Погана екологічна обстановка;
• Спадковий фактор;
• Використання внутрішньоматкових спіралей;
• Тривалий прийом ОК;
• Нерегулярне статеве життя, її відсутність.

Діагностують поєднання аденоміозу і міоматозних вузлів найчастіше у жінок від 25 до 45 років, на тлі цих двох недуг можуть виникнути наступні ускладнення:

• Невиношування вагітності (іноді на пізніх строках);
• Безпліддя.

Симптомами того, що в додаток до міомі у жінки розвинувся аденоміоз, вважаються:

• Збільшена матка (здуття внизу живота);
• Болі (тягнучі, інтенсивні при менструаціях);
• Альгоменорея;
• Біль під час сексу;
• Виділення крові з статевих шляхів між менструаціями;
• Рясні менструальні кровотечі;
• Загальний стан слабкості;
• Бліда шкіра;
• Задишка;
• Напади нудоти.

Лікування поєднання двох захворювань

Вилікувати хвороби можливо повністю тільки на ранніх стадіях. Якщо жінка прийшла до лікаря відразу після появи тривожних симптомів – шанси зберегти матку і здатність мати дітей у майбутньому досить високі.

Якщо ж тканини міоми розрослися до значних розмірів, допомогти може лише хірургічне втручання. Саме тому для всіх жінок репродуктивного віку є обов’язковим відвідування гінеколога двічі на рік (профілактика краще, чим лікування).

Поєднання захворювань лікується комплексно:

• Медикаментозне лікування:
• Гормональні засоби для уповільнення зростання вузлової тканини. Застосування цих препаратів показано більше жінкам старшого віку, або молодим для поліпшення стану матки перед оперативним втручанням. Застосовують в основному похідні прогестерону (агоністи гонадоліберину) – ці засоби зменшують пухлини в кілька разів;
• Заспокійливі препарати (Екстракт валеріани, Пустирника, Новопассит);
• Иммуномодулянти.
• Фізіотерапевтичне лікування:
• Озонотерапія;
• Гірудотерапія;
• Плазмаферез;
• УФОК (опромінення крові ультрафіолетовими променями);
• ВЛОК (обробка крові лазером).
• Хірургічне втручання при поєднанні аденоміозу і міоми обов’язково у разі, якщо діагностовано хоч один вузол, діаметр якого більше 10 мм. Крім цього, показаннями до проведення операції на матці вважаються:
• Міома, розмір якої відповідає 12 тижнів вагітності;
• Швидкий темп росту пухлин;
• Інтенсивні постійні болі внизу живота;
• Регулярні кровотечі з статевих шляхів (не менструації);
• Знижений рівень гемоглобіну;
• Почалося переродження пухлини;
• Некроз тканин матки;
• Аденоміоз, що поєднується з однією або кількома сумбукозними міомами;
• Ендометрит, розрісся до таких меж, що почав зачіпати сечовий міхур і пряму кишку.

В залежності від наступних факторів та їх сполучень жінці призначать повне або часткове видалення матки, або видалення пухлин із збереженням органу:

• Розміри вузлів;
• Їх локалізація;
• Кількість пухлин;
• Поширеність аденоміозу (може перейти на яєчники, пряму кишку або стінки сечового міхура), його вид і прогрес;
• Загальний стан пацієнтки;
• Інші наявні в неї захворювання.

Ефективність лікування в цілому залежить від правильної постановки діагнозу (вузловий аденоміоз і міоматозні освіти схожі по зовнішньому вигляду і симптоматиці).