Синдром гіперандрогенії у жінок: симптоми і лікування

 

Проблема лікування цього захворювання стоїть так гостро не лише з причини виникнення дефектів зовнішності жінок, але і через безпліддя. Саме тому кожній жінці необхідно мати загальні уявлення про це захворювання, про його причини, клінічній картині, особливості постановки діагнозу, а також тактики лікування.

Основи фізіології – статеві гормони

Андрогени — гормони чоловічої репродуктивної системи. Основним представником цих секретів є тестостерон. Не багатьом відомо, що в малій кількості ці гомони присутні в організмі жінки. Вони синтезуються в клітинах яєчників, корі надниркових залоз і ПЖК. За вироблення регламентованого кількості андрогенів стежить гіпофіз з допомогою виділення адренокортикотропного і лютеїнізуючого гормонів.

Функції андрогенів значні:

• естрогени і кортикостероїди є їх похідними;
• впливають на виникнення статевого потягу у жінок;
• впливають на ріст трубчастих кісток під час статевого дозрівання;
• завдяки їх впливу формуються вторинні статеві ознаки: оволосіння за жіночим типом, ріст молочних залоз і зміна голосу.

Нормальне функціонування і розвиток організму може відбуватися лише при достатньому вмісті андрогенів в крові жінки. Проте їх надлишок є причиною безлічі косметичних дефектів у зовнішності, розвитку метаболічних порушень, збої в менструальному циклі аж до порушення фертильності (можливість жінки, що знаходиться в репродуктивному періоді, зачинати і народжувати дитину).

Андрогенія у жінок також є характерним показником порушень гормонального фону.

Етіологічні фактори захворювання

Надлишок андрогенів у жінок є основною характеристикою вищеописаного синдрому, однак, існує три типу цього захворювання. Андрогенія у жінок один з них. В залежності від локалізації патологічного процесу гіперандрогенія може бути яєчникової, надниркової та змішаної. Вона може мати первинний або вторинний характер виникнення.

Причинами виникнення синдрому гіперандрогенії є:

• спадкова схильність – у більшості жінок з синдромом гіперандрогенії є родички, які страждали цим захворюванням;
• порушення функцій вищих нервових центрів: гіпофіза і гіпоталамуса. Саме ці відділи головного мозку впливають на роботу яєчників;
• вроджені аномалії кори надниркових залоз – пригнічення вироблення одного виду гормонів і збільшення синтезу інших є звичною справою для таких вроджених дисфункцій;
• продукують пухлини яєчників або наднирників впливають на кількісну вироблення гормонів, зокрема, андрогенів;

• полікістоз яєчників — одна з найчастіших причин, яка впливає на синтез чоловічих гормонів в організмі жінки;
• адреногенітальний синдром — патологія, при якій надмірна кількість чоловічих гормонів виробляється наднирковими залозами;
• пролактинома — новоутворення в області гіпофіза, що надає вплив на вироблення пролактину;
• хвороба Іценко-Кушинга — захворювання, що характеризується надмірним синтезом гормонів корою наднирників;
• гіпертрофія яєчників;
• підвищення активності ферментів, що впливають на швидкість вироблення стероїдних гормонів;
• незбалансований і неконтрольований прийом оральних контрацептивів, анаболічних стероїдів і глюкокортикоїдів;
• зниження вироблення трийодтироніну і тетрацодтиронина через порушення роботи щитовидної залози;
• хронічне порушення функціонування гепатоцитів.

Всі вищеописані причини являють собою лише приблизний перелік факторів, що впливають на розвиток захворювання.

Симптоми гіперандрогенії

Симптоми гормональних порушень завжди відрізняються своєю специфікою, сплутати їх з іншим захворюванням дуже складно. Основними проявами клінічної картини прийнято вважати:

• гірсутизм — надмірне оволосіння характерно для чоловіків, однак, в цьому випадку воно відзначається в осіб жіночої статі. Посилений ріст волосся по серединній лінії живота, в області грудей і на обличчі — типові ознаки. Паралельно зі збільшенням рослинності виникають залисини на голові. Необхідно диференціювати це прояв від гіпертрихозу, причиною розвитку якого є не надмірне вироблення андрогенів, а сторонні причини (наприклад, порфірії). А також свою роль грає расова приналежність пацієнтки: у осіб європеоїдної раси рослинність мізерна в порівнянні з ескимосками;
• акне і злущування епітелію являє собою косметичний дефект, який часто є зовнішнім проявом більш серйозних проблем, захованих усередині організму;
• порушення менструального циклу, зокрема, — опсоолигоменорея — занадто короткі або довгі проміжки між менструаціями, аменорея — відсутність менструації або безпліддя. Як правило, ці симптоми найчастіше зустрічаються при поликистозе яєчників;
• надбавка у вазі може спостерігатися при всіх формах цієї патології (надмірна вага становить 20% від величини норми);
• зменшення кількості м’язової маси в області кінцівок, черевного преса, остеопороз і атрофія шкірних покривів — симптоми, характерні для синдрому Іценко-Кушинга;

• нерівномірна продукція гормонів може стати основною причиною зниження імунітету, опорної функції організму і виникнення різних інфекційних захворювань;
• при патології з боку надниркових залоз може спостерігатися порушення толерантності до глюкози, однак, не виключається можливість розвитку цієї патології і при яєчникової формі гіперандрогенії;
• надмірне розвиток зовнішніх статевих органів, що належать до проміжного типу. Збільшення клітора, сечостатевого синуса і помітне зменшення щілини між великими статевими губами можна виявити відразу ж після народження дитини або в дитячому періоді. Як правило, це прояв є наслідком вродженої патології кори надниркових залоз;
• захворювання серцево-судинної системи, а саме артеріальна гіпертензія, гіпертрофія міокарда лівого шлуночка, ретинопатія;
• астенічний синдром: постійна втома, сонливість, апатія або депресія. Ці прояви пов’язані з порушенням синтезу глюкокортикоїдів.

Виникнення вищеописаних проявів є причиною для звернення в поліклініку і проведення подальшого обстеження.

Ускладнення гіперандрогенії

Несвоєчасне виявлення захворювання або ж неправильно призначена терапія може сильно позначитися на стані організму. Одними з найбільш важливих ускладнень є:

• якщо патологія ендокринної системи вроджена, то з’являються різні аномалії розвитку, найбільш поширеними є аномалії розвитку репродуктивної системи.
• якщо гіперандрогенія обумовлена пухлинним процесом, то метастазування злоякісних новоутворень можна віднести до найбільш небезпечних ускладнень. Як правило, така клінічна картина характерна для пухлин надниркових залоз.
• при порушенні гормонального фону можуть виникати інші захворювання органів і систем. До найбільш поширених порушень належать хронічна ниркова недостатність, захворювання щитовидної залози.

На жаль, цей перелік не закінчується, так як його можна продовжувати ще на десятки позицій вниз. Однак саме цей факт повинен спонукати кожну пацієнтку вчасно звернутися до лікаря для запобігання цих ускладнень. Лише своєчасна діагностика та індивідуальне призначення терапії зможе гарантувати позитивну динаміку захворювання.

Діагностика гіперандрогенії

Для проведення діагностики цього захворювання необхідно зібрати всі необхідні анамнестичні показники, провести фізикальний огляд і паралельно визначити рівень статевого розвитку пацієнтки, регулярність менструацій, характер оволосіння, наявність дерматопатии.

Проведення лабораторних досліджень спрямоване на визначення вирівняти вільного тестостерону, ДГТ, ДЕА-С, і глобуліну, що зв’язує статеві гормони. Після визначення концентрації андрогенів необхідно уточнити характер їх надлишку: надниркова або яєчниковий. Диференціювати ці дві патології допоможуть клінічні аналізи:

• для надниркової (адреналової) гіперандрогенії характерно збільшення кількості ДГЕА-С;
• для яєчникового виду синдрому характерно збільшення вмісту тестостерону в крові і АСД.

При надмірному збільшенні цих показників у жінки обов’язково потрібно проводити диференціальну діагностику з пухлинними захворюваннями. Проведення КТ або МРТ допоможе підтвердити або спростувати це припущення. А також в якості додаткового методу може застосовуватися ультразвукова діагностика. Цей метод підходить для виявлення полікістозних деформацій яєчників.

Лікування

Основною особливістю лікування гіперандрогенії є тривалість курсу. Призначена терапія потребує в обов’язковому диференційованого підходу до тактики ведення пацієнтки. Як правило, засобом для проведення коригування гіперандрогенії використовуються естроген-гестагенні оральні контрацептиви, які мають антиандрогенною дією.

Препарати цієї групи спрямовані на зниження продукції гонадотропінів і швидкість овуляції, гальмування синтезу овариальних секретів, збільшення кількості глобулінів, що зв’язують статеві гормони.

А також синдром гіперандрогенії купірується за допомогою кортикостероїдів. Їх застосування також виправдано для підготовки жінки до майбутнього зачаття, періоду гестації при появі цього захворювання. У разі високої активності ферментів курс терапії може тривати рік і більше.

Лікування гіперандрогенії у жінок також полягає і в лікуванні зовнішніх проявів захворювання. Наприклад, для усунення дерматопатии найчастіше використовується периферична блокада андрогенних рецепторів. Паралельно з нею застосовується терапія для усунення супутніх захворювань ендокринної системи.

При виникненні ожиріння застосовуються заходи для зниження маси тіла, а саме дієта з низьким вмістом вуглеводів і помірні фізичні навантаження. Всі коригування призначеного лікування повинні здійснюватися лише лікуючим лікарем після проведення лабораторних і клінічних досліджень.

Профілактика гіперандрогенії

Це захворювання не має яких-небудь специфічних заходів профілактики. Однак до основних пунктів, спрямованих на підтримку рівноваги і здоров’я організму, можна віднести правильний спосіб життя, відмова від шкідливих звичок, збалансоване харчування і систематичні заняття спортом.

Кожна жінка повинна знати і пам’ятати, що надмірне зниження ваги тіла може призвести до порушення гормонального фону і посприяти розвитку не тільки синдрому гіперандрогенії, але й іншим захворюванням ендокринної системи. Заняття спортом також повинні бути помірними, адже професійний спорт досить часто підштовхнути жінок на вживання стероїдів, які призводять до різних проблем зі здоров’ям.

Головне — пам’ятати, що найчастіше ваше здоров’я у ваших руках і саме дотримання рекомендацій лікаря зможе вирішити всі проблеми. Гипоандрогения — складне захворювання, яке потребує всебічного лікування.