Хірургічне лікування раку щитоподібної залози — показання, підготовка, тиреоїдектомія

Показання для хірургічної операції

Хірургічне лікування раку щитоподібної залози рекомендовано до проведення в наступних випадках:

  • діагностований рак щитовидної залози;
  • вузлові новоутворення щитовидної залози в будь-якій кількості і будь-яких розмірів;
  • вузли на тлі аутоімунного тиреоїдиту в хронічній формі;
  • вузли розміром від 3 см;
  • тиреотоксикоз — за умови відсутності ефекту від терапевтичного лікування;
  • утруднення при ковтанні та диханні на тлі збільшеної щитовидної залози;
  • тиреотоксична аденома;
  • наявність неестетичних вузлів (в естетичних цілях).

Підготовка

Перед операцією проводиться обстеження, в рамках якого вивчаються структура і функції щитовидної залози, при вузлових новоутвореннях показано морфологічні дослідження тканин.

На підставі отриманих даних встановлюються показання до хірургічного втручання та його обсяг. Перед госпіталізацією призначається амбулаторне обстеження легеневої і серцево-судинної систем, дослідження біохімічного та загального аналізу крові.

Операція може бути проведена у будь-який час року, вона легко переноситься, кількість перев’язок у післяопераційний період мінімальне, які-небудь обмеження на фізичні навантаження і відсутні.

Тиреоїдектомія

Операції виконуються під загальним наркозом, що дозволяє досягати кращих результатів, сприяє зниженню ризику виникнення ускладнень, в результаті знижується рівень емоційної травми у хворого. Обсяг втручання залежить від наступних факторів: ступінь ураження, стать і вік пацієнта.

Мінімально допустимої операцією вважається гемитиреоидэктомия (видалення частки), максимальною — тиреоїдектомія (видалення залози цілком). Які виконувалися раніше операції у вигляді окремого видалення вузлів з залишенням «здорових» тканин щитовидної залози, вважаються неефективними, так як після їх проведення часто потрібно повторне втручання.

За темою:  Гіперплазія щитовидної залози

Це відбувається через вузлових перероджень у прооперованих ділянках залози. Після завершення операції передбачено накладення косметичного шва, сучасні матеріали забезпечують швидке загоєння.

Результат операції залежить від наявності ракових метастаз, в деяких випадках можуть виникати наступні наслідки:

  • пошкодження нервів, пов’язаних з голосовими зв’язками, може змінитися тембр голосу;
  • гіпопаратиреоз — виникає при випадковому пошкодженні паращитовидних залоз;
  • тимчасове посилене випадання волосся.
  • неестетичні вузли на шиї).

Післяопераційний період

За умови поліпшення самопочуття пацієнт залишає стаціонар вже через 2 доби, при гіпертонії можуть кровить післяопераційні шви, біль і набряклість зберігається ще протягом пари днів.

У перший тиждень рекомендується дотримуватися дієти, у меню повинні входити риба і м’ясо, рідкі каші, овочі, фрукти та кисломолочні продукти виключаються. З часом рекомендовано поступове додавання в меню омлетів, картопляного пюре, рідких супів.

Запобігти розвитку раку допоможуть сирі продукти, серед них крес-салат, брюссельська капуста, цвітна і звичайна капуста, брокколі, соєві продукти, цибуля і часник, бурі водорості, мигдаль, гриби, помідори, морква, цитрусові, мигдаль, насіння перець.

У перший місяць після хірургічного лікування щитовидної залози пацієнт повинен вести розмірений спосіб життя, слід уникати важкої роботи, стресів, застіль, рекомендується більше гуляти на свіжому повітрі, краще харчуватися, правильно організовувати режим сну і відпочинку.

У цей період показано введення ін’єкцій з тироїдних гормоном, що дозволить попередити виникнення рецидивів захворювання, в рамках контролю проводиться дослідження решти щитовидної залози радіоізотопами або рентгеном.

За темою:  Дифузний токсичний зоб (хвороба Грейвса): симптоми, причини розвитку, діагностика

Проводиться також аналіз на тиреоглобулін, при виявленні атипових клітин показано проведення радіойодтерапії.

Імунотерапія

Останнім часом все більшого поширення набуває імунотерапія, в рамках її застосування передбачається прийом імунних препаратів. Метод дозволяє мінімізувати побічні явища від сучасних методів лікування при збереженні її ефективності.

При імунотерапії широко використовуються інтерферони, вакцини, інтерлейкіни і інші ліки, що пройшли перевірку на сотнях пацієнтів.

Звичні методи терапії (опромінення, операція) впливають безпосередньо на пухлину, але причиною розвитку хвороби найчастіше є ослаблений імунітет.

Основною метою імунотерапії є активізація захисних сил організму, на тлі прийому імунних препаратів спостерігається посилення ефекту від традиційних методів лікування. Імунні препарати включаються до складу комплексної терапії разом з операцією, опроміненням.