АІТ щитовидної залози

Група ризику

Аутоімунний тиреоїдит щитовидної залози – серйозне порушення щитовидної залози, яке може виникнути у абсолютно здорової людини.

Однак, цьому передує якесь серйозне зміни в організмі.

Зазвичай у групі підвищеного ризику до появи цієї недуги знаходяться:

  1. Люди з генетичною схильністю – якщо у ваших близьких родичів є цукровий діабет, які-небудь порушення з боку щитовидної залози або ж захворювання ендокринної системи в цілому, необхідно більш ретельно ставитися до свого організму.
  2. Люди, які постраждали від радіації, особливо які проживають у Чорнобильській зоні або працюють на спеціальних підприємствах.
  3. Люди, які регулярно приймають усередину великі дози йоду.
  4. Люди, які схильні до частих перепадів настрою, — в їх організмі виробляється велика кількість специфічних гормонів.
  5. Люди, які довгий час не лікували простудні захворювання.
  6. Люди, які проживають не в благополучному екологічному регіоні.

АІТ щитовидної залози » журнал здоров'я iHealth

Симптоми

На початкових стадіях аутоімунний тиреоїдит не проявляє себе ніякими симптомами – всі зміни відбуваються тільки в організмі.

З-за вироблення великої кількості титрі антитіл, клітини щитовидної залози починають стрімко руйнуватися. Це призводить до підвищеного викиду гормонів у кров.

Розпізнати аутоімунний тиреоїдит на початкових стадіях можна за такими ознаками:

  1. Роздратованості та агресивності.
  2. Надмірної пітливості.
  3. Прискореного серцебиття.
  4. Болі в області шиї.
  5. Відчуття комку в горлі.
  6. Осиплості голосу, постійному першению.
  7. Порушень менструального циклу та статевої активності.

З плином часу аутоімунний тиреоїдит може відступити, всі показники приходять в норму.

Однак з-за впливу зовнішніх факторів він знову починає розвиватися і стрімко переростає у стадію еутиреозу.

Розпізнати її за результатами досліджень неможливо, всі показники в нормі. Цей період характеризується виробленням антитіл, які негативно позначаються на здоров’я щитовидної залози.

З плином часу аутоімунний тиреоїдит переростає у гіпотиреоз, із-за якого щитовидна залоза стає малоактивною, організм не отримує достатню кількість гормонів.

За темою:  Лікування збільшеної щитовидної залози: які ліки допомагають?

Розпізнати цю стадію можна за наступними симптомами:

  1. Частих перепадів настрою.
  2. Зниження працездатності.
  3. Швидкої втоми і апатії.
  4. Зниження концентрації і погіршення пам’яті.
  5. Порушення обміну речовин.
  6. Поганий переносимості спеки та холоду.
  7. Задишки при активності.
  8. Ламкості нігтів, випадання волосся.
  9. Сухості шкірного покриву.
  10. Високому рівню холестерину.
  11. Брадикардії.
  12. Збільшення маси тіла.

Класифікація

Аутоімунний тиреоїдит – захворювання, яке може зустрічатися при будь-якому порушенні у функціонуванні щитовидної залози.

На сьогоднішній день виділяють кілька видів цієї патології. Найбільш важливою характеристикою є визначення етіологічного і патогенетичного чинника.

Найчастіше лікарі ділять аутоімунний тиреоїдит на два види: тиреоїдит та гіпертиреоз. У першому випадку діагностика спрямована на пошук гормонів АТ-рТТГ в крові, у другому – на визначення АТ-ТГ і АТ-ТПО.

Також аутоімунний тиреоїдит можна умовно розділити на:

  1. Атрофічний хронічний.
  2. Ювенільний.
  3. Зоб Хасімото.
  4. Старечий.
  5. Післяпологовий.
  6. Безбольової.
  7. Фокальний.
  8. Цитокін-індукований.

Серед фахівців існує протилежний погляд на аутоімунний тиреоїдит. Деякий виділяють його як окрему хворобу, інші ж вважають його симптомом більш серйозної патології ендокринної системи.

Щоб лікування було максимально ефективним, необхідно пройти комплексну і розгорнуту діагностику.

Важливо не тільки визначити рівень гормонів, але і оцінити імунні процеси в ендокринній системі.

Діагностика

Діагностика аутоімунного тиреоїдиту досить складна – справа в тому, що люди звертають уваги на зміни тільки при появі перших симптомів.

Вони, у свою чергу, виникають вже на запущених стадіях. Єдиний спосіб – розгорнутий гормональний аналіз.

Зазвичай лікарі відправляють на нього при наявності певних ознак, що вказують на хворобу, або аутоімунних захворювань.

Щоб діагностувати аутоімунний тиреоїдит, необхідно пройти наступні дослідження:

  • Загальний, біохімічний і гормональний аналізи крові.
  • Визначення рівня Т3 і Т4.
  • Ультразвукове дослідження щитовидної залози та лімфатичних вузлів.
  • Імунограму, яка дозволяє визначити факт присутності антитіл до ТТГ, ТТП і інших гормонів щитовидної залози.
  • Тонкоголкова біопсія – при наявності утворень допомагає визначити їх характер.
За темою:  Лікування щитовидної залози у жінок народними засобами

Наявність аутоімунного тиреоїдиту підтверджується тільки при наявності порушень у всіх цих досліджень — якщо хоча б один показник в нормі, то лікар перевіряє організм на інших захворювань ендокринної системи.

Всі вони схожі по симптоматиці і проявах, проте мають абсолютно різну схему лікування.

Лікування

Аутоімунний тиреоїдит не має певної схеми лікування. В кожному окремому випадку терапія визначається строго індивідуально.

Незважаючи на досягнення у світі ендокринології, не існує методів для позбавлення від патологій щитовидної залози аутоімунного характеру.

Дуже важливо, щоб під час терапії недуга не почав прогресувати і не переріс в гіпотиреоз.

Якщо у вас діагностували АІТ у тиреотоксичної фазі, то ендокринолог призначає медикаментозні засоби, які переважно позначаються на щитовидній залозі.

Проте вживання тиростатиков в таких випадках не рекомендуються, так як вони викликають відсутність гіперфункції щитоподібної залози.

Якщо у пацієнта виявлені патології серцево-судинної системи, призначаються бета-адреноблокатори.

Якщо аутоімунний тиреоїдит переростає у гіпотиреоз, то лікуючий фахівець повинен призначити відповідну терапію тиреоїдними гормонами щитовидної залози.

Дуже важливо, щоб процес лікування суворо контролювався лікуючим лікарем, який зможе вчасно оцінити будь-які зміни в організмі.

На час терапії важливо постійно знати актуальний рівень ТТГ в сироватці крові.

Якщо аутоімунний тиреоїдит протікає разом з підгострим тиреоїдитом, то лікар повинен призначити вам глюкокортикоїди.

Зазвичай потреба в такій терапії виникає в осінньо-зимовий період. Щоб знизити рівень титру в крові, можуть призначатися нестероїдні протизапальні препарати.

Також на час терапії необхідно приймати лікарські засоби, які підвищують захисні функції організму:

  • імуномодулюючі
  • вітамінні комплекси
  • адаптогени.

Якщо щитовидна залоза досягає значних розмірів, проводиться оперативне втручання.