АІТ щитовидної залози
Група ризику
Аутоімунний тиреоїдит щитовидної залози – серйозне порушення щитовидної залози, яке може виникнути у абсолютно здорової людини.
Однак, цьому передує якесь серйозне зміни в організмі.
Зазвичай у групі підвищеного ризику до появи цієї недуги знаходяться:
- Люди з генетичною схильністю – якщо у ваших близьких родичів є цукровий діабет, які-небудь порушення з боку щитовидної залози або ж захворювання ендокринної системи в цілому, необхідно більш ретельно ставитися до свого організму.
- Люди, які постраждали від радіації, особливо які проживають у Чорнобильській зоні або працюють на спеціальних підприємствах.
- Люди, які регулярно приймають усередину великі дози йоду.
- Люди, які схильні до частих перепадів настрою, — в їх організмі виробляється велика кількість специфічних гормонів.
- Люди, які довгий час не лікували простудні захворювання.
- Люди, які проживають не в благополучному екологічному регіоні.
Симптоми
На початкових стадіях аутоімунний тиреоїдит не проявляє себе ніякими симптомами – всі зміни відбуваються тільки в організмі.
З-за вироблення великої кількості титрі антитіл, клітини щитовидної залози починають стрімко руйнуватися. Це призводить до підвищеного викиду гормонів у кров.
Розпізнати аутоімунний тиреоїдит на початкових стадіях можна за такими ознаками:
- Роздратованості та агресивності.
- Надмірної пітливості.
- Прискореного серцебиття.
- Болі в області шиї.
- Відчуття комку в горлі.
- Осиплості голосу, постійному першению.
- Порушень менструального циклу та статевої активності.
З плином часу аутоімунний тиреоїдит може відступити, всі показники приходять в норму.
Однак з-за впливу зовнішніх факторів він знову починає розвиватися і стрімко переростає у стадію еутиреозу.
Розпізнати її за результатами досліджень неможливо, всі показники в нормі. Цей період характеризується виробленням антитіл, які негативно позначаються на здоров’я щитовидної залози.
З плином часу аутоімунний тиреоїдит переростає у гіпотиреоз, із-за якого щитовидна залоза стає малоактивною, організм не отримує достатню кількість гормонів.
Розпізнати цю стадію можна за наступними симптомами:
- Частих перепадів настрою.
- Зниження працездатності.
- Швидкої втоми і апатії.
- Зниження концентрації і погіршення пам’яті.
- Порушення обміну речовин.
- Поганий переносимості спеки та холоду.
- Задишки при активності.
- Ламкості нігтів, випадання волосся.
- Сухості шкірного покриву.
- Високому рівню холестерину.
- Брадикардії.
- Збільшення маси тіла.
Класифікація
Аутоімунний тиреоїдит – захворювання, яке може зустрічатися при будь-якому порушенні у функціонуванні щитовидної залози.
На сьогоднішній день виділяють кілька видів цієї патології. Найбільш важливою характеристикою є визначення етіологічного і патогенетичного чинника.
Найчастіше лікарі ділять аутоімунний тиреоїдит на два види: тиреоїдит та гіпертиреоз. У першому випадку діагностика спрямована на пошук гормонів АТ-рТТГ в крові, у другому – на визначення АТ-ТГ і АТ-ТПО.
Також аутоімунний тиреоїдит можна умовно розділити на:
- Атрофічний хронічний.
- Ювенільний.
- Зоб Хасімото.
- Старечий.
- Післяпологовий.
- Безбольової.
- Фокальний.
- Цитокін-індукований.
Серед фахівців існує протилежний погляд на аутоімунний тиреоїдит. Деякий виділяють його як окрему хворобу, інші ж вважають його симптомом більш серйозної патології ендокринної системи.
Щоб лікування було максимально ефективним, необхідно пройти комплексну і розгорнуту діагностику.
Важливо не тільки визначити рівень гормонів, але і оцінити імунні процеси в ендокринній системі.
Діагностика
Діагностика аутоімунного тиреоїдиту досить складна – справа в тому, що люди звертають уваги на зміни тільки при появі перших симптомів.
Вони, у свою чергу, виникають вже на запущених стадіях. Єдиний спосіб – розгорнутий гормональний аналіз.
Зазвичай лікарі відправляють на нього при наявності певних ознак, що вказують на хворобу, або аутоімунних захворювань.
Щоб діагностувати аутоімунний тиреоїдит, необхідно пройти наступні дослідження:
- Загальний, біохімічний і гормональний аналізи крові.
- Визначення рівня Т3 і Т4.
- Ультразвукове дослідження щитовидної залози та лімфатичних вузлів.
- Імунограму, яка дозволяє визначити факт присутності антитіл до ТТГ, ТТП і інших гормонів щитовидної залози.
- Тонкоголкова біопсія – при наявності утворень допомагає визначити їх характер.
Наявність аутоімунного тиреоїдиту підтверджується тільки при наявності порушень у всіх цих досліджень — якщо хоча б один показник в нормі, то лікар перевіряє організм на інших захворювань ендокринної системи.
Всі вони схожі по симптоматиці і проявах, проте мають абсолютно різну схему лікування.
Лікування
Аутоімунний тиреоїдит не має певної схеми лікування. В кожному окремому випадку терапія визначається строго індивідуально.
Незважаючи на досягнення у світі ендокринології, не існує методів для позбавлення від патологій щитовидної залози аутоімунного характеру.
Дуже важливо, щоб під час терапії недуга не почав прогресувати і не переріс в гіпотиреоз.
Якщо у вас діагностували АІТ у тиреотоксичної фазі, то ендокринолог призначає медикаментозні засоби, які переважно позначаються на щитовидній залозі.
Проте вживання тиростатиков в таких випадках не рекомендуються, так як вони викликають відсутність гіперфункції щитоподібної залози.
Якщо у пацієнта виявлені патології серцево-судинної системи, призначаються бета-адреноблокатори.
Якщо аутоімунний тиреоїдит переростає у гіпотиреоз, то лікуючий фахівець повинен призначити відповідну терапію тиреоїдними гормонами щитовидної залози.
Дуже важливо, щоб процес лікування суворо контролювався лікуючим лікарем, який зможе вчасно оцінити будь-які зміни в організмі.
На час терапії важливо постійно знати актуальний рівень ТТГ в сироватці крові.
Якщо аутоімунний тиреоїдит протікає разом з підгострим тиреоїдитом, то лікар повинен призначити вам глюкокортикоїди.
Зазвичай потреба в такій терапії виникає в осінньо-зимовий період. Щоб знизити рівень титру в крові, можуть призначатися нестероїдні протизапальні препарати.
Також на час терапії необхідно приймати лікарські засоби, які підвищують захисні функції організму:
- імуномодулюючі
- вітамінні комплекси
- адаптогени.
Якщо щитовидна залоза досягає значних розмірів, проводиться оперативне втручання.