Стригучий лишай у людини: заразність, симптоми, лікування

Стригучий лишай – це грибкове ураження гладкої шкіри волосистої частини голови, основною ознакою якої є вогнища стійкого облисіння. Хворіють їм люди і тварини, так як збудника для розмноження і росту потрібно кератин – структурний білок волосся.

Стригучий лишай у людини викликають грибки роду трихофітон (трихофітія) і микроспорум (мікроспорія). Захворювання найбільш поширене серед дітей молодше 12 років, зустрічальність інфекції у цієї вікової категорії становить близько 60-ти випадків на 100 тисяч осіб. Стригучий лишай досить заразна, щоб викликати цілі спалахи в дитячих колективах. Серйозної шкоди здоров’ю він не завдає, але косметичний дефект у вигляді залисин приносить хворим суттєвий дискомфорт. Скільки лікується стригучий лишай, і виростуть волосся після, читайте далі.

Причина хвороби

Збудником стригучого лишаю – патогенний грибок з однієї з перерахованих нижче різновидів:

  • microsporum ferrugineum (іржавий микроспорум) – паразитує тільки у людини, легко передається від хворого здоровим людям через загальну гребінець, головний убір, при тісному контакті, викликає незначне запалення шкіри голови;
  • microsporum canis/lanosum (собачий/котячий/пухнастий микроспорум) – викликає захворювання у людей і тварин, від людини до людини передається вкрай рідко, призводить до вираженого запалення шкіри голови;
  • trichophyton violaceum (трихофітон фіолетовий) – вражає виключно людей, що передається від людини до людини контактним шляхом, володіє високою здатністью заражати.

Виходячи зі сказаного раніше можна зробити висновки, як передається стригучий лишай:

  • Через контакти з зараженою твариною (кішкою, собакою, морською свинкою) або їх вовною. Цілком достатньо лупи тварини, яка осідає на м’яких меблів, килимі, постільній білизні, шарфі або шапці.
  • Через безпосередні контакти з хворою людиною, наприклад, під час спільного сну або через предмети побуту та особистої гігієни.

Збудники стригучого лишаю надзвичайно стійкі у зовнішньому середовищі. Спори збудника зберігаються роками на ворсистих поверхнях, стійкі до сонячного світла, температури і деяких дезінфектантів.

Перші два види грибків викликають інфекцію за типом эктотрикс – їх спори та грибні клітини розташовуються на поверхні волосини, що утворюють скупчення у вигляді сірувато-білих муфточек. Збудник трихофітії паразитує всередині волосяного стрижня, такий тип взаємодії називається эндотрикс. У будь-якому випадку життєдіяльність грибків призводить до обламыванию волосся над поверхнею шкіри, в результаті чого і з’являються вогнища облисіння.

Захворюваність котячим микроспорумом має сезонний характер: максимальна кількість випадків реєструється в кінці літа/початку осені. В цей період року кішки приносять потомство і багато кошенята, зовні здорові, отримують від матері збудника. Грибок паразитує на їх вовни, але ознаки хвороби проявляються не відразу, а лише через місяць-півтора після народження. Діти грають з кошенятами на вулиці, приносять їх додому і в підсумку заражаються від них стригучим лишаєм.

У дорослих зараження відбувається рідко, так як на їх шкірі мешкає умовно-патогенний грибок, який вступає з збудником стригучого лишаю антагоністичні відносини. Він пригнічує розмноження паразита, щоб не втратити власного середовища проживання. Крім того, у шкірному салі дорослих людей містяться природні протигрибкові речовини. Одне з них – ундециленовая кислота – зупиняє ріст і розмноження грибка. Дорослі хворіють в тих випадках, коли природна захист шкірного покриву знижена, наприклад:

  • в жаркому і вологому кліматі;
  • при тривалому носінні зараженого головного убору;
  • після важкої хвороби або інфекції;
  • після тривалого прийому антибіотиків, цитостатиків, глюкокортикоїдів;
  • при травмуванні шкіри голови зараженої гребінцем, шпилькою;
  • при вагітності.
За темою:  Кріомасаж волосистої частини голови: показання, техніка виконання, тривалість курсу

Грибки, пристосовані тільки паразитувати на людському волоссі, більш заразні і тому трихофитией хворіють не тільки діти, але і дорослі люди. У цьому випадку сезонності не відзначається і спалах захворювання може статися в будь-який час року.

Симптоматика стригучого лишаю

Як виглядай стригучий лишай безпосередньо залежить від виду збудника, що послужив причиною хвороби. У будь-якому випадку інфекційний процес проходить через певні стадії:

  • інкубації;
  • розпалу;
  • дозволу хвороби;
  • наслідків.

Розглянемо кожну з них у відповідності зі збудником.

Мікроспорія

Інкубаційний період – час, який потрібно для накопичення достатньої кількості збудника – становить:

  • 4-7 днів при зараженні від тварини;
  • 4-6 тижнів при зараженні від людини.

Така різниця пояснюється більш агресивним для людини поведінкою збудника позбавляючи у тварин. Будь-паразит прагне надовго оселитися в тілі господаря і заподіяти йому мінімальний можливу шкоду, щоб залишитися непоміченим і живим. Котячий микроспорум ж недостатньо добре пристосований до людини і викликає швидку помітну реакцію запалення. Стригучий лишай цього виду нічим себе не проявляє протягом інкубаційного періоду і людина не знає, заразний чи ні він для оточуючих. Починається він від моменту зараження і триває до перших клінічних проявів.

Перші ознаки розпалу хвороби – це поява на шкірі голови вогнища лущення. По всій його поверхні видно білі сухі лусочки, свербежу, як правило, немає. Згодом на місці первинного вогнища утворюються один-два великих ділянки облисіння. Розташовуються вони в тім’яній, скроневій і вкрай рідко потиличній областях. Осередки чітко окреслені, мають рівну округлу або овальну форму. Поступово навколо них утворюються залисини меншого розміру. Діаметр найбільших вогнищ досягає 3-5 см, дрібних (відсівів) – 1,5 див.

Волосся в зоні облисіння рівномірно обламуються на рівні 4-5 мм над поверхнею шкіри. У їх коренів видно білі муфти – скупчення спор грибка. Шкіра в осередку набрякла, почервоніла, рясно вкрита сіро-білими лусочками. Розрізняють кілька форм протікання мікроспорії:

  • Інфільтративна – у вогнищі істотно виражений запальний компонент. Гіперемований ділянку виступає над шкірної поверхнею, волосся на ньому зламали на рівні 3-4 мм. Муфточка з спір виражена слабо.
  • Інфільтративно-нагноительная – запалення проявляється більш яскраво, ніж у попередньому випадку. Поверхня вогнища значно підноситься над поверхнею шкіри, у ньому формуються бульбашки, заповнені гноєм. При натисканні на нього виступають крапельки гною, яким просочуються лусочки і набувають брудно-жовтий колір. Залишки волосся склеєні формуються корочками і легко видаляються при потягуванні за них. У запущених випадках в глибоких шарах шкіри утворюються гнійні болючі вузли, з’являються симптоми загальної інтоксикації і підвищується температура тіла.
  • Ексудативна – в осередку ураження стригучим лишаєм формуються дрібні пухирці, заповнені серозною рідиною. Вони поступово розкриваються і шкірна поверхню в зоні облисіння починає мокнути з-за виділяється запальної рідини. Лусочки епідермісу склеюються між собою, формуючи щільні кірки жовто-сірого кольору. Їх видалення оголює гіперемійовану вологу поверхню вогнища.
  • Трихофитоидная – при цій формі вогнища грибкового ураження дрібні і розкидані по всій поверхні голови. Межі їх нечіткі, шкіра в них трохи лущиться, але зберігає свій нормальний колір. Інфекційний процес протікає мляво і має схильність до хронізації.
  • Себорейна – волосся в осередках ураження не обламуються, але істотно скорочуються. Шкіра в них покрита жирними брудно-жовтими лусочками, під якими ховаються обламані волосяні стрижні. Запальні явища представлені слабо, осередки не мають чітких кордонів.
За темою:  Панарицій пальців рук і ніг: форми і симптоми, хірургічне та консервативне лікування

Тривалий перебіг мікроспорії нерідко активує алергічний процес, що найбільш ймовірно в умовах неадекватного лікування стригучого лишаю. У цьому випадку на шкірі хворого з’являються запальні вогнища, гіпертрофуються лімфовузли в області голови і шиї, погіршується загальне самопочуття. Неускладнені форми хвороби можуть прогресувати роками і довільно вирішуватися в період статевого дозрівання.

Трихофітія

Симптоми стригучого лишаю, викликаного тріхофітоном, проявляються через 10-15 днів після зараження. Початкова стадія характеризується появою на шкірі голови дрібних запальних плям округлої форми, поверхня яких покрита сухими білими лусочками. Вони не мають певної локалізації та кількості, межі їх нерівні, нечіткі. На кордоні вогнищ можуть розташовуватися дрібні пухирці, заповнені серозною рідиною чи гноєм, скоринки.

Волосся обламуються на рівні 1-2 мм від поверхні шкірного покриву і мають вигляд чорних точок, питальних або окличних знаків – це характерна ознака трихофітії. Однак не все волосся у вогнищі випадають, частину з них зберігають свою довжину, але стають тьмяними, сухими і млявими. Зовні грибкове ураження виглядає, як зона порідшання волосяного покриву. Стан хворих не погіршується і, як правило, вони не пред’являють ніяких скарг.

Як і в попередньому випадку, хвороба починається в дитячому віці, без лікування протікає роками і проходить під час пубертату. Однак у частини уражених грибок зберігається значно довше. Зазвичай хронічною формою трихофітії страждають молоді жінки, причому хворі можуть не знати про свою недугу. Невеликий осередок ураження з чорними точками на шкірі легко вислизає від їхньої уваги і рідко виявляється під час різних медичних оглядів. Такі жінки передають стригучий лишай своїм дітям, і ніяке лікування не запобігає рецидив, якщо мати продовжує непомітно хворіти.

Читайте також: Лишай у людини

Діагностика

Діагноз стригучого лишаю встановлює лікар-дерматолог або трихолог після збору анамнезу, огляду і отримання результатів аналізів. Лікар судить про можливе збудника за зовнішнім виглядом вогнища: рівномірний облисіння характерний для мікроспорії, порідшання волосся і чорні крапки між ними – для трихофітії. Огляд шкіри голови він проводить під лампою Вуда, в світлі якої клітини гриба дають яскраве світіння. Мікроспорія світиться яскраво-зеленим кольором, трихоспория блакитно-білим.

З поверхні вогнищ облисіння доктор бере зішкріб епідермісу, лусочки волосся для подальшого дослідження. При вивченні їх під мікроскопом можна встановити характер паразитування гриба (поза або усередині волосяного стрижня), виявити клітини збудника і його міцелію. Отриманий матеріал засівають на поживні середовища, на яких через 5-7 днів виростають характерні грибкові колонії. Посів дозволяє точно встановити вид збудника і визначити його чутливість до антимикотикам.

Терапія

Лікування стригучого позбавляючи проводить лікар-дерматолог в амбулаторних умовах або в стаціонарі. Госпіталізують хворих з ускладненими формами хвороби або тих, кого складно ізолювати від здорових людей. Курс терапії тривалий і вимагає неухильного дотримання режиму прийому препаратів та їх дозування. Препарати системної дії комбінують з місцевими, які наносять на волосисту частину голови. Щоб знизити витрату мазей, примочок і полегшити їх застосування, рекомендовано збривати волосся 1 раз в 7-10 днів. Якщо таку міру застосувати неможливо, то голять тільки ділянку ураження.

За темою:  Методи омолодження шкіри рук

Дієта при стригучому лишаї повинна бути поживною і повноцінної, важливо підтримувати захисні сили організму під час боротьби з паразитом. Слід обмежувати продукти, що викликають алергічну реакцію: шоколад, цитрусові, морепродукти, пофарбовані солодощі, прянощі, яскраві фрукти та ягоди. Протигрибкові засоби досить токсичні для печінки, тому на час їх прийому необхідно виключити алкоголь, психостимулюючі речовини, обмежити жирні і смажені продукти, вироби з вареного тіста (вареники, млинці, пельмені).

У клінічній практиці застосовуються такі таблетки від стригучого лишаю:

  • Гризеофульвін, який призначають приймати 3 рази в день з чайною ложкою рослинного масла;
  • Еербинафин;
  • Ітраконазол;
  • Клотримазол;
  • Флуконазол.

Антімікотікі (так називають будь-який протигрибковий засіб) приймають до стійкого негативного результату бакпосіву з шкіри голови, як правило, він виникає через 1-2 місяці від початку лікування. Антибіотики при стригучому лишаї призначають у випадках приєднання бактеріальної інфекції, яка проявляється гнійними процесами на шкірі.

Одночасно з таблетками вогнища ураження наносять мазь від стригучого лишаю:

  • Сірчано-саліцилову;
  • Ціклопірокс;
  • Кетоконазол;
  • Бифоназол;
  • Оксиконазол.

Часто у хворих виникає питання: чи можна митися при грибковому ураженні волосся? Дерматологи рекомендують щоденне миття голови з милом або протигрибковим шампунем (Кетоплюс, Нізорал, Циновит).

Хронічна трихофітія погано піддається лікуванню, тому терапію підсилюють відшаруванням верхнього шару епідермісу по Арієвич. Для цього на шкіру голови наносять спеціальний склад, який містить саліцилову кислоту і залишають його під пов’язкою на 48 годин. По закінченні цього часу голову миють, обробляють вогнища ураження спиртовою настоянкою йоду і наносять на них протигрибкову мазь.

Самостійне лікування в домашніх умовах здатне лише погіршити ситуацію. Неправильно підібраний препарат, його доза та тривалість прийому може призвести до обваження форми хвороби і переходу її в важковиліковну хронічну стадію. Народна медицина підкаже, як лікувати стригучий лишай настоями трав і іншими натуральними засобами, але користуватися ними слід як доповнення до основної протигрибкової терапії.

Скільки лікується захворювання не можна сказати однозначно, але в середньому процес займає 1-3 місяці. Доктор контролює лікування бактеріологічним методом.

Профілактика стригучого лишаю

Профілактика включає в себе дотримання правил особистої гігієни та ізоляцію хворих тварин або людей. У місці виявлення хворого проводиться ретельна дезінфекція, постільна білизна та приладдя, м’які іграшки, килими піддають тепловій обробці. Хворої дитини не допускають в дитячий колектив до повного лікування стригучого лишаю. Хворим заборонено відвідувати басейни, сауни, лазні. Відсторонюються від виконання службових обов’язків вихователі дитячих садків, нянечки, працівники комунальних служб, банщики.

Небезпечний для людини стригучий лишай? Найсерйозніші наслідки представлені стійкою вогнищевою алопецією внаслідок рубцевих змін шкірних тканин. Лікувати захворювання слід відразу ж, як починається його клініка, щоб виключити зараження близького оточення і знизити ризик формування важкої алергічної реакції.