Гідраденіт – його прояви і причини виникнення, лікування та профілактика

Це захворювання відноситься до інфекційних уражень шкіри та її придатків. Гідраденіт – це гнійний запальний процес в потових залозах, розташованих глибоко під шкірою.

Найчастіше страждають від гидраденита підлітки і молоді люди у пубертатний період. У дітей ця хвороба не з’являється, оскільки вона зачіпає лише один з видів потових залоз – апокринові, які розвиваються лише під час пубертатного періоду і високої гормональної активності. З цієї ж причини хвороба рідко вражає літніх людей – у них відбувається природне згасання функції потових залоз, пов’язане зі зниженням гормональної стимуляції.

Розташовуються вогнища запалення в характерних зонах тіла: пахвових западинах, в паху, навколо пупка і сосків, в області зовнішніх статевих органів, промежини і на лобку.

Причини

Причини виникнення гидраденита, як і будь-якого інфекційного процесу, включають два фактори мікро — і макроорганізм. Захворювання відноситься до групи стафілококових піодермій, тобто викликають його різноманітні стафілококи, навіть в нормі заселяють поверхню шкіри, наприклад, епідермальний стафілокок. Але, все ж, найчастіше гідраденіт викликає золотистий або гемолітичний стафілокок, широко розповсюджений у навколишньому середовищі. Цей мікроорганізм виділяє коагулазу – фермент, що викликає згортання крові в оточують вогнище запалення микрососудах, тому інфекція не поширюється під шкірою, а формує обмежений гнійник зі схильністю до скресання.

Іноді причиною гидраденита стає асоціація бактерій, в яку, крім стафілокока, можуть входити:

  • кишкова паличка;
  • протей;
  • клебсієла.

Факторами, що сприяють розмноженню стафілокока в потових залоз, є підвищена вологість шкіри, посилене кровопостачання і розвиток потових залоз під час пубертатного періоду, цукровий діабет, забруднення і травматизація. Так, у жінок після неякісної депіляції, проведеної за допомогою гоління, нерідко розвивається паховий гідраденіт.

Інфекція потрапляє в залозу або через розширений просвіт, або через мікроскопічні подряпини і пошкодження шкіри. Частіше спостерігається пахвовий гідраденіт, рідше – паховий.

Клінічні прояви

Вогнище запалення розташовується глибоко під шкірою, в підшкірно-жировій клітковині. Тому спочатку з’являється її невидимий зовні набряк, що супроводжується легким свербінням. Поступово наростає болючість в зоні формування гнійника. Один або декілька вузлів залягають під шкірою, вони мають невеликі розміри (до 1 см), округлу форму, помірно щільну консистенцію, болючі при промацуванні. Шкіра над вузлами спочатку червоніє, а потім набуває синюшно-багрове забарвлення у зв’язку з порушеннями мікроциркуляції в запальному вогнищі. Гнійник може збільшитися до розмірів невеликого курячого яйця, він випинається над поверхнею у вигляді півкулі.

На висоті захворювання хворого турбує сильний біль в ураженій області, обмеження руху в кінцівки з-за болю. При огляді під пахвою видно набрякла багряна тканина з виступаючими гнійниками – за народним визначенням «сучье вим’я».

За темою:  Дермотонія – приємне вплив для краси обличчя і тіла

У центрі гнійників досить швидко виникає розм’якшення – флюктуація. Потім вони розкриваються на поверхню шкіри, з них виділяється густий жовто-зелений гній. Після цього стан хворого поступово поліпшується, набряк тканин розсмоктується, симптоми гидраденита зникають.

Після дозволу захворювання може залишитися шрам, але в деяких випадках ніяких слідів не формується. Загальна тривалість перебігу гидраденита складає 10-15 діб.

Такого симптому, як відмирання тканин гнійника, як при фурункулах, не буває. На піку розвитку запального процесу відзначається нездужання, стомлюваність, головний біль, може помірно підвищуватися температура тіла. Всі ознаки інтоксикації проходять, коли гнійний гідраденіт розкривається і спорожняється.

Нерідко хвороба набуває рецидивуючий перебіг. На шкірі пахвовій області формується 2-3 норицевих отвори, сполучених між собою підшкірними ходами – комедонами. Також в тканинах жирової клітковини визначаються рубці після загоєних комедонов, по щільності нагадують шнури. Це так звана свищева форма хвороби.

Особливо часто виникає і рецидивує це стан у людей з надмірною вагою і пітливістю.

Діагностика

Розпізнавання хвороби труднощів для досвідченого лікаря не представляє. Для уточнення вираженості інтоксикації можна здати загальний аналіз крові, в ньому виявиться нейтрофільний лейкоцитоз і підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ).

Корисним буде аналіз виділився гною на чутливість до антибіотиків, особливо взятий до початку антибактеріальної терапії. В подальшому він допоможе підібрати правильний препарат при рецидиві гидраденита.

При запущених хронічних формах, що супроводжуються численними осередками, пов’язаними між собою ходами, проводиться УЗД-діагностика м’яких тканин, що дозволяє «розглянути» будова підшкірної клітковини і оптимізувати оперативне втручання.

Терапія

До якого лікаря звернутися при появі запалення потових залоз? Лікування гидраденита здійснює лікар-дерматолог, а також хірург в поліклініці. Крім того, при рецидивуючому захворюванні необхідно відвідати ендокринолога для виключення цукрового діабету, інфекціоніста для підбору найбільш раціональної антибіотикотерапії, імунолога для виключення імунодефіциту.

Дієта

Важливо правильне харчування підлітка або молодої людини, що страждає гидраденитом. Він повинен підтримувати нормальну масу тіла, уникати будь-яких порушень імунітету і мікрофлори в організмі. Це передбачає вживання в їжу в основному кисломолочних продуктів, овочів, морської риби, нежирного м’яса.

Бажано відмовитися від харчових алергенів – курячих яєць, полуниці і так далі. Крім того, потрібно виключити з харчування рафіновані вуглеводи, тобто все, що містить цукор, а також здобну випічку. Обов’язково слід збільшити в раціоні вміст рослинної клітковини, дуже корисні вівсяні висівки. Півсклянки висівок, залиті кефіром або свіжим йогуртом, можна з’їдати щодня ввечері. Це допоможе нормалізувати стілець, відновити мікрофлору кишечнику, що призведе до посилення захисних сил організму.

За темою:  Маски для обличчя з бадяги. Позбавтеся від прищів, рубців і пігментних плям

Фізіотерапія і правильний догляд

Рекомендують обмеження рухів в кінцівки. При пахвовому гидрадените необхідно підвішувати руку, зігнуту в лікті, на косинці або пов’язці, яку надягають на шию.

Потрібно уникати тертя ураженої області. Для цього можна пристосувати невеликий валик з поролону на нижню третину плеча, особливо вночі.

Як позбавитися від захворювання ще на ранній стадії? У цьому допомагають теплові процедури із застосуванням сухого тепла:

  • солюкс;
  • фізіотерапія із застосуванням ультрависоких частот (УВЧ);
  • сухе тепло (в домашніх умовах можна прикладати нагріте мішечок з сіллю або піском двічі в день на 15-20 хвилин);

Чи можна митися при гидрадените?

Дотримання гігієни – необхідна умова лікування. Можна митися під душем, використовуючи нейтральне мило без запаху (наприклад, дитяче або банний). Крім того, уражені ділянки можна обробляти з допомогою дегтярного мила – воно подсушит шкіру і запобігти поширенню інфекції. При цьому захворюванні не можна приймати ванну, відвідувати сауну, лазню, басейн, розтирати зону запалення мочалкою або рушником.

Рентгено — та антибіотикотерапія

Рентгенотерапія при гидрадените особливо ефективна при рецидивуючому перебігу хвороби. Рентгенівські промені руйнують клітини потових залоз, знищуючи сам морфологічний субстрат запалення.

Антибіотики при гидрадените призначаються досить часто, особливо при рецидивах і хронічних формах. Зазвичай призначають ліки з широким спектром дії і малою токсичністю, наприклад, пеніциліни (зокрема, Амоксиклав), цефалоспорини або Еритроміцин.

Антибіотики можна приймати як всередину, так і у формі внутрішньом’язових ін’єкцій. Тривалість курсу звичайна і становить 7-10 днів. Не можна припиняти лікування антибіотиками, навіть якщо симптоми захворювання зникли. Це призводить до розвитку стійкості ще не загиблої мікрофлори, розвитку рецидивів і хронічних форм гидраденита. Пеніциліни і цефалоспорини можна призначати при вагітності, шкоди дитині при дотриманні всіх рекомендацій лікаря щодо прийому вони не принесуть.

Як лікувати хронічний гідраденіт?

Саме через проблеми стійкості мікроорганізмів антибіотики при хронічному гидрадените призначають тільки після дослідження чутливості мікрофлори, виділеної з гною, до антибактеріальних препаратів. Після цього аналізу лікар призначить саме ті ліки, які гарантовано знищать збудників.

При хронічних формах нерідко допомагає лікування гидраденита Димексидом. У домашніх умовах при перших ознаках запалення слід робити компреси з Димексиду, розведеного 1:1 з водою на 15 хвилин на уражену область, прикриваючи змочену ліками серветку поліетиленом, але не грея. Вологі теплові компреси при гидрадените робити не можна. Процедури проводять 1-2 рази в день, поки ознаки хвороби не зникнуть. Якщо ж це засіб не допомагає, необхідно звернутися до лікаря.

За темою:  Феноловий пілінг обличчя - глибокий опік, ведучий до молодості

Місцеве лікування

При запаленні потових залоз призначається та місцева терапія. До розтину гнійника на нього накладають ихтиоловую мазь, яка має антисептичну і розсмоктуючою дією. Іхтіол, висихаючи на поверхні шкіри, утворює коржик, яка потім відділяється від шкіри. Після цього наносять нову порцію іхтіолу.

Після прориву гнійника призначають перев’язки з гіпертонічним розчином, йодопироном, фурациліном, протеолітичними ферментами. Як і раніше популярні у хірургів і дерматологів мазь Вишневського та Левомеколь, мають антимікробну і ранозагоювальну дію. Перев’язки виконуються щодня до загоєння ранки на шкірі.

Не варто нехтувати обробкою вогнища антисептичними засобами, які запобігають поширенню інфекції на сусідні залози. Гнійнички обробляють розчином брильянтового зеленого, борним спиртом. Ці речовини надають дублення ефект, ущільнює шкіру, закриваючи протоки оточуючих залоз і запобігаючи їх інфікування.

Хірургічні маніпуляції

Якщо запалення супроводжується погіршенням загального стану хворого, вираженою хворобливістю, проводять хірургічне розтин гидраденита в умовах поліклініки. Проводять невеликий розріз шкіри під місцевою анестезією, порожнину гнійника очищають від відмерлих тканин і дренують з допомогою смужки гуми. Надалі проводять перев’язки з антибактеріальними мазями, продовжують лікування в домашніх умовах, додатково призначають фізіопроцедури – УВЧ. Рекомендується використовувати не тугі пов’язки, а вільні наклейки, наприклад, із смужки лейкопластиру, утримують марлеву серветку.

Якщо при гидрадените вчасно не звернутися за медичною допомогою, можуть розвинутися ускладнення. Найбільш часті з них:

  • лімфаденіт (запалення прилеглих лімфовузлів);
  • флегмона пахвовій області (гнійне розплавлення підшкірної клітковини);
  • сепсис (проникнення мікробів у кров з формуванням гнійних вогнищ в різних органах – від головного мозку до нирок).

Профілактика

Профілактика гидраденита полягає в дотриманні правил гігієни, дбайливому ставленні до шкірі пахвових і пахових областей, лікуванні цукрового діабету, зміцнення імунітету. При хронічному гидрадените корисно іноді піддавати уражену область сонячного опромінення, простіше кажучи, дати шкірі пахв трохи засмагнути.

У хворого має бути свій рушник і своя одяг, що стикається з тілом (наприклад, халат або майка).

Людям з підвищеною пітливістю рекомендується користуватися дезодорантами-антиперспірантами або щодня протирати шкіру пахвових і пахових областей саліциловим спиртом.

При своєчасному лікуванні прогноз сприятливий.